Дорогий щоденнику, Ранком, коли сонце лише піднялося над Київським підмостим, я прокинувся, як завжди
Зоряно, ти ж не можеш просто вигнати дитину! Вона ж маленька, в незнайомому місті. Ти уявляєш, що з нею
Мамо, я все розумію, але чи справді так важко було попередити заздалегідь? Я вже домовилася з кимось
30 листопада. Сьогоднішній ранок у широкому, залитому сонцем, будинку нашого агрофірмового комплексу
Тату, прошу, не йди сьогодні в школу, добре? Чому, Калино? Ти ж отримаєш нагороду, я хотів бачити той момент.
13річний я навчився приховувати голод і сором. Ми жили в Києві так скромно, що вранці часто виходив до
31 січня, 2025 Знову прокинувшись у темряві, я відчула, як серце стискає біль, коли чую, як Дімо (Дмитро)
Все життя я присвячувала дітям, аж доки у 48 років не зрозуміла, що таке справжнє життя.Елоїда сиділа
Не можу просто так залишити все. Все ж одружились Зоряна з Іваном, незважаючи на незгоду її матері Софії
13річний я навчився приховувати голод і сором. Ми жили в Києві так скромно, що вранці часто виходив до