Лист, що не дійшов Колись, давніше, коли зими ще були сніжними, а вечори глухими, бабуся довго сиділа
Вперше Соломія помітила Андрія на роботі. Він прийшов на співбесіду у відділ постачання, а вона в той
Тарасе, ти ж перевірив, що ми не забули вугілля? Минулого разу довелося бігти до магазину, а там самі
Вкрали мої речі, кобзарю! Допоможіть! вигукнула жінкаіндик у озері, ніби шукаючи порятунку.
Ліза. Спокій у душі. Я народилась у простій, теплій і надзвичайно тихій родині. Нас було четверо дітей
Холодним жовтневим вечором життя Аріни назавжди змінилося. Вона стояла в калитці колишнього дому, під
Соломійко, ти що, оглухла? Кажу тобі: вже взяли квитки, потяг прибуває о шостій ранку в суботу.
Перший запис у щоденнику Ранок розпочався, як завжди. Олександр Сергійович прокинувся за хвилину до сигналу
30 листопада 2025 року. Не можу більше зрозуміти, куди ділася моя розумність. Сльози тягнуться в горлі
13 листопада 2025 року Сьогодні знову роздумував про те, як змінився наш спосіб спілкування.