Три жінки, одна кухня і жодної згоди — Гаразд. Понеділок — мій. Вівторок — мама. Середа — Зінаїда Аркадіївна.

Він не встиг посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дубовим столом у вітальні

— Оленко, знову свою ганчір’яну дурню додому притягла? — сердито промовила мати, зустрічаючи доньку на порозі.

Пиріг примирення — Оленко, клянуся, якщо цей Петро Іванович ще раз постукає у стелю, я подам на нього

Розділ 1: **Ти не варта моїх сліз** — Не забувай, Оленко: якби не я, ти б взагалі людиною не стала, —

Три жінки, одна кухня й ані грама спокою — Гаразд. Понеділок – мій. Вівторок – мама. Середа – Зінаїда

**Повідок непорозумінь** — Данилко, прокидайся та виведи Лорда на вулицю, я ж не робот! — Андрій Коваленко

Мати, свекруха й я на межі — То ти впевнена, що дитині не нашкодить, коли ти їстимеш буряк?

— Оленко, це хто з тобою на фото? Якийсь хлопець у шкірянці! — Віктор Коваль ткнув пальцем у пожовклу

— Ти не заслужила моїх сліз. — Не забувай, Оленко: якби не я, ти й людиною б не стала, — сказала матір