Занадто багато турботи Марічка прокинулася від запаху смаженої цибулі та дивного звуку. У кімнаті було

**Секретарка з сюрпризом** — Марічко, нагадай, де моя кава? — голос Тараса Івановича, її начальника

Він не встиг посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дерев’яним столом у вітальні

Лямпочка ледь не розвалила родину — Оленко, Василю, хто з вас розбив мою лямпочку? Це ж пам’ять про Грицька!

Три жінки, одна кухня і жодного спокою — Гаразд. Понеділок — мій. Вівторок — мама. Середа — Зінаїда Гнатівна.

Спочатку кава, потім ти — Оленко, уяви, я придумав! — Сашко увірвався на кухню з очами, що палали, як

— Марічко, нагадай, де мій каву? — голос Леоніда Васильовича, її шефа, пролунав з дратівливими нотками.

– Ти не варта моїх сліз, – сказала мати, заколюючи волосся шпилькою з бурштином. – Пам’ятай, Олено: якби

— Я їду, тату, — голос Соломії тремтів, але в очах горів вогонь. Вона стояла біля дверей їхньої маленької

**Повідок непорозумінь** — Даниле, вставай і веди Тобі гуляти, я не робот! — Андрій Коваль вдарив долонею