Досі Денис лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружитися серйозно, але логіку своєї нареченої так і не зрозумів.
Тоді, коли він зробив Олені пропозицію, вони зустрічалися вже рік. Пристрасть трохи вщухла, і Денис нарешті усвідомив — вона та сама, з ким хочеться йти по життю, бачити її кожного дня.
— Оленко, будь моєю дружиною, — з ентузіазмом промовив він, ставши на одне коліно, з кільцем у коробочці та букетом квітів у руці.
Олена не сказати, що була здивована — вона відчувала, що це неминуче, але все ж посміхнулася від щастя.
— Звісно, любий, звісно, — відповіла вона, не вагаючись.
Олена була гарною дівчиною, і Денис їй парував — високий, стрункий, із спортивною фігурою, завжди вдягався просто та зі смаком.
— Хочу, щоб у нас народилася донечка, схожа на тебе, — усміхнувся він.
— Будь ласка, — весело відповіла Олена.
Почали готуватися до весілля. Денис навіть не уявляв, скільки клопоту це все вимагає.
— Оленко, це ж цілий переполох, — казав він, коли вона тягла його по магазинах. — Я й не думав, що стільки всього потрібно.
Виявилося, що без фати, туфель, сукні, стрічок, панчіх та іншої дрібниці не обійтися. А він-то гадав: запропонував, надів кільце, сходили до ЗАГСу — і все.
Та нарешті Олена заспокоїлася, до весілля ще був час, і Денис з полегшенням зітхнув. Але одного дня вона прийшла з роботи й заявила:
— Денисе, шеф відправляє мене у відрядження — на тижневе навчання в область. Прийдеться трохи пожити окремо. Може, це й на краще — перевіримо почуття перед весіллям.
— Знайшов час твій шеф! Хіба він не знає, що у нас скоро весілля? — буркнув Денис.
— Знає, але ж це не у день весілля! До нього ще три тижні. До того ж, після навчання мені обіцяють підвищення і більшу зарплату. А нам гроші якраз знадобляться, — переконливо пояснила Олена.
— Поки я буду в дорозі, за тобою придивиться Марічка, — додала вона після невеликої паузи.
— Ось тільки твоєї Марічки мені й не вистачало! — нервувався Денис. — Ти що, не довіряєш мені?
— Довіряю чи ні — моя справа, але без нагляду тебе не залишу. Це було б легковажністю. Тож Марічка придивить.
Марійка — подруга Олени, свідка на їхньому весіллі. Дружать вони зі школи. Чесно кажучи, Денис її не виносив. Не те щоб вона була негарна — навпаки, білявка з чудовою фігурою, але вона постійно лізла у їхнє життя. Олена тягала її скрізь, і це дратувало Дениса. До того ж, Марійка часто приходила до них на вечерю й залишалася ночувати.
Денис іноді жартував:
— Сподіваюся, у наші перші весільні ночі Марійка не ляже з нами?
Він провожав Олену в аеропорт — і, звісно, Марійка теж пішла з ними. Попрощалися, Олена пішла на рейс, а Денис із Марійкою поверталися додому. По дорозі він висадив її біля її будинку.
Минуло три дні. Денис, маючи багато вільного часу, вирішив розважитися — подзвонив друзям, і вони запросили його на рибалку.
— Чому б і ні? — подумав він. — Коли ще випаде нагода так відпочити?
Але в четвер увечері зателефонувала Марійка. Вона вже й так постійно його контролювала, а тут ще й запитала:
— Денисе, як справи? Усе гаразд?
— Так, краще не буває, — відповів він.
— Може, тобі щось потрібно? Якщо що…
— Ні, дякую, я дорослий чоловік, — поспішно сказав він.
— Гаразд, не сердься. Але в мене до тебе прохання.
— Яке? — насторожився він.
— Суть у чому. Наша спільна з Оленою подруга, колишня однокласниця Катруся, святкує ювілей у кафе за містом. А в мене, як на зло, зламалася машина. Не підвезеш? До речі, я в Олени дозвіл спитала — вона не проти, щоб ти поїхав зі мною.
— Ось тобі й на, — ця перспектива його аж ніяк не тішила. Краще б вже поїхати з друзями на рибалку.
— Ну, Дениско, ну будь ласка, — умовляла Марійка. — Усі будуть парами, а я сама, як біла ворона… А крім тебе, мені й кликати нікого — ти ж знаєш, у мене немає хлопця.
— Дарма, — сухо відповів Денис.
— Добре, пізніше послухаю твою пораду, а зараз — ну згодься! — не відставала вона. — До того ж, Олені сподобається, що ти під моїм наглядом.
Денису не хотілося їхати в незнайому компанію, але й відмовити він не зміг.
— Гаразд, потім подзвоню, — згодився він.
З’явилося бажання подзвонити Олені й поскаржитися на її подругу, але, подумавши, він вирішив не робити цього. Адже саме вона просила Марійку за ним приглядати.
Банкет був у п’ятницю о шостій. О п’ятій Марійка, у гарній сукні, з приголомшливим ароматом парфумів, застрибнула в машину до Дениса. В його голові промайнула миролюбна думка:
—
