Після чотирьох місяців листування Христина погодилася зустрітися з 52-річним кавалером розмова почалась із пяти претензій
Кажуть, що очікування свята нерідко солодше самого свята. У історії Христини це очікування розтягнулося майже на чотири місяці та стало схожим на онлайн-серіал із щоденними епізодами.
За цей час вона вивчила смаки Сергія до дрібниць, запамятала імена його друзів з дитинства і навіть перестала дивуватись його звичці ставити три крапки після кожного доброго ранку.
Христині було сорок пять саме той вік, коли йдеш на побачення вже не з тремтінням у колінах, а з іронічним дослідницьким інтересом. “Подивимося, який екземпляр трапиться цього разу,” подумала вона, збираючись.
Вона належала до тих жінок, які вміють одягати звичайний кашемировий светр так, наче це святкова мантія, й володіють самоіронією, здатною розрядити будь-яку незручну ситуацію.
Сергій, якому нещодавно виповнилося пятдесят два, у листуванні здавався серйозним, розважливим, трохи іронічним і що найбільше підкуповувало надійним.
У нашому віці, Христина, писав він пізно ввечері, люди шукають не феєрверків, а тепла. Хочеться бути з жінкою, яка розуміє без слів.
Без слів так без слів, усміхалася Христина, фарбуючи вії. Головне, щоб ті слова, що все-таки прозвучать, не провокували бажання негайно піти.
Зустріч вони призначили у затишній кавярні в центрі Києва, де пахло корицею й розливалося мяке світло. Христина прийшла вчасно зібрана, впевнена, налаштована на добрий вечір. Виглядала бездоганно.
Сергій зявився за пять хвилин. У реальності він був трохи нижчий, ніж на фото, а вираз його обличчя був такий, ніби він тільки що знайшов помилку у фінансовому звіті.
Сів навпроти, коротко посміхнувся і привітався.
Ні комплімента, ні теплого радий зустрічі не було.
Сергій уважно оглянув Христину, ніби проводив інспекцію. Потім запропонував замовити каву з десертом домовилися на цьому.
Христина, почав він тоном завуча перед педрадою, я довго аналізував наше спілкування. Майже чотири місяці. І зараз, побачивши тебе наочно, вважаю за потрібне одразу означити важливі моменти. У мене до тебе пять претензій.
Всередині неї щось тихо озвалося зазвичай так розбивається гарний настрій. Христина сперлася підборіддям на долоню і кивнула.
Пять претензій? Звучить інтригуюче. Слухаю.
Сергій не помітив іронії й загнув перший палець.
На одному зі знімків, де ти у синій сукні, фігура виглядає інакше. Зараз бачу, що ти більш рельєфна. Це може вводити чоловіка в оману. У нашому віці жінка повинна бути чеснішою.
Христина подумки усміхнулася. Рельєфна вже прогрес. Дякую, що не монументальна.
Друга претензія: швидкість відповідей
Ти інколи відповідаєш занадто повільно. Наприклад, три тижні тому я написав тобі о 14:15, а ти відповіла лише о 16:40. Чоловіки не люблять чекати. Це прояв неповаги.
Я тоді була на нараді почала вона, але Сергій уже загинав наступний палець.
Третя претензія: місце зустрічі
Чому ми тут? Ця кавярня занадто пафосна. Я пропонував простіше місце. Такий вибір говорить про твою схильність показово витрачати гроші.
Христина глянула на своє латте й ледь стрималася, аби не вилити його Сергію на голову. Та цікавість перемогла.
Для чого ця сукня? Ми ж просто прийшли випити каву. Вона надто помітна для денного часу. Прикраси теж зайві. Жінка має притягувати глибиною, а не блиском. Я шукаю змісту, а не вітрини.
Пята претензія: самостійність
Ти сама обрала заклад, часто говориш сама. Не даєш чоловіку відчувати себе чоловіком. Мені потрібна жінка, яка питає поради, а не демонструє незалежність. Якщо будемо разом, тобі варто переглянути поведінку.
Він зітхнув і склав руки на грудях, очевидно чекаючи каяття чи вдячності за відвертість.
Христина дивилась на нього й раптом зрозуміла: чотири місяці листування були лише маскою педантичного маніпулятора. Він шукав не тепло він шукав зручний обєкт для підживлення свого его.
Знаєш, Сергію, сказала вона мяко, майже ніжно, я теж дещо аналізувала. І мені вистачило пяти хвилин, щоб зробити висновок.
Який же? примружився він.
Ти цікавий екземпляр. Перетнув весь Київ, щоб виставити рахунок жінці, яку вперше бачиш, за її смак, зовнішність і право бути собою. Рідкісний рівень самовпевненості.
Сергій насупився:
Я просто кажу чесно.
Ні, похитала головою Христина. Ти не чесний. Ти просто нещасний і міряєш світ кривою лінійкою. Мої фото тобі не подобаються? Йди в музей там експонати незмінні. Я довго відповідаю? Заведи собі тамагочі. Сукня не підходить? Я одягла її не для тебе, а для себе.
Вона підвелася, поправила сумку й спокійно поглянула на нього:
Наостанок: якщо твоє его тріскає від слова сама, тобі потрібна не романтика, а реабілітація. У сорок пять я ціную свій час занадто, щоб витрачати його на людину, яка починає знайомство із перевірки моїх недоліків.
Куди ж ти? А кава? пробурмотів Сергій.
Каву допєш сам. Це допоможе тобі зекономити ресурси. А порада наостанок: якщо хочеш, щоб тобі заглядали до рота звернися до стоматолога.
Вдома Христина першою справою заблокувала Сергія у всіх месенджерах. У її віці затишок це не лише плед і тиша, а й телефон, вільний від людей, які намагаються втиснути тебе у свій кривий шаблон.
Як думаєте: це був невдалий флірт чи ретельно підготовлений спектакль? І чи треба продовжувати спілкування, якщо з першої хвилини виставляють рахунок за те, ким ти є?
