Після дев’ятнадцяти років шлюбу та виховання двох дітей мій чоловік покинув мене заради молодої колеги.
Мені 42 роки, і два тижні тому моє життя похитнулося: мій чоловік, з яким ми прожили разом 19 років та виховали двох дітей, заявив, що хоче розлучення. Він відкрито зізнався, що вже два роки має стосунки з 28-річною колегою, яка тепер чекає від нього дитину.
З того часу я не можу перестати плакати, розриваючись від думок: як я могла бути настільки сліпою, щоб не помітити його зраду? Я довіряла Олегу, коли він казав, що затримується на роботі через нові проекти та часті відрядження країною. Я чекала його, наводячи лад у нашому домі, готуючи його улюблені страви, прасуючи сорочки на тиждень уперед. Навіть не підозрювала, що вся ця турбота призначена не тільки для мене і дітей.
Мене тривожило, що Олег дедалі менше часу проводив з дітьми, відходячи від сімейних традицій. Фінансовий внесок у сімейний бюджет зменшився, а побутові проблеми залишалися без його участі. Я виправдовувала це його зайнятістю і втомою. Коли він повідомив, що цього року не зможе поїхати з нами у відпустку, я змирилася і вирушила з дітьми до батьків на дачу. Повернувшись додому, помітила, що Олег змінився: став замкнутим, уникав близькості, а одного разу я відчула на його одязі чужі парфуми та побачила сліди помади на комірці сорочки.
Коли я вимагала пояснень, він зізнався у зраді і повідомив про свій намір піти. Мої спроби нагадати про дітей, про роки, проведені разом, не змінили його рішення. Ми звернулися до юриста для оформлення розлучення. Я не хотіла його відпускати, не уявляла життя без нього, але розуміла, що тримати його марно.
Тепер я залишилася одна, з розбитим серцем і страхом перед майбутнім. Я усвідомлюю, що попереду довгий шлях до зцілення, але сподіваюся, що зможу знайти в собі сили жити далі заради себе і наших дітей.
