Я благала, але мама була непохитна швидко накидала мої речі в рюкзак, сунула мені кілька гривень у кишеню й виставила за двері. Я зростала в звичайній українській сімї: мама Ганна, тато Олег, їхня донька і дідусь Степан. Колись вони всі жили душа в душу, але раптом мама перестала за собою доглядати, а тато зійшовся з іншою жінкою.
Татова кохана, Наталя, була молодша від нього вона завагітніла, і мати не змогла пробачити Олегові зраду. Він пішов до Наталі, кожен облаштовував собі життя, та місця для мене там не лишилося.
Коли я закінчувала восьмий клас, мама привела додому молодшого від неї чоловіка, а я здійняла бунт. Слідом я потрапила в погану компанію: почала пити, обрізала волосся під хлопця, пофарбувала його в рожевий. Мама на мої витівки не зважала не цікавилася ні мною, ні тим, чим я живу, тому я робилася дедалі дивнішою. Після першого року в ліцеї, у розпалі чергової сварки, мама викинула мене на вулицю.
Вона сказала: “Послухай, ти вже доросла. Я, як і твій батько, хочу свого особистого щастя. Пакуй речі та живи з татом!”
Я благала її простити, принижувалася, та вона не чула нічого, а лише тицяла в рюкзак мої речі й гнала мене геть. Дорогою до тата в серці жила слабка надія та він, зустрівши на порозі, мовив: “Розумієш, це житло дружини, вона не захоче, щоб ти тут жила. Тобі треба помиритися з матірю”, і зачинив мені двері перед носом.
Я не знала, куди подітись, тож купила квиток на поїзд З того часу минуло багато літ. Я оселилася в невеликому містечку на Поліссі, вступила до технікуму, а потім пішла працювати кухаркою.
Минув час я познайомилась із хлопцем, закохалась і вийшла заміж. Ми з чоловіком, Іваном, купили квартиру. Він часто просив пробачити батьків сам виріс без родини, в інтернаті, й добре знав, що таке самотність.
Я довго відкладала примирення. Одного разу Іван сказав мені: “Ти щаслива, бо маєш маму й батька. Твоя гордість змушує тебе жити, як сирота, а всі люди помиляються, ти мусиш поговорити з ними”.
Ми поїхали удвох у моє рідне місто. Я подзвонила в двері колись рідної квартири, й відчинили мені постарілі мама з татом. Побачивши мене, мама впала на коліна, залилася слізьми й благала прощення Я тоді зрозуміла, що пробачила їм давно, просто гордість не дозволяла зізнатися собі в цьому.
Ми з Іваном переступили поріг дому, я познайомила його з батьками й сказала, що вони скоро стануть дідусями та бабусею. Тато з мамою зізналися змогли пробачити один одного, коли спільно кинулись мене шукати. Моє зникнення зробило знову з них родину.
Татова друга дружина, побачивши, що він тужить за першою, дозволила йому піти. Зрештою вона вийшла заміж за того самого чоловіка, з яким зраджувала батька. Виявилося, вона сама не знала, хто батько її дитини після розлучення зробила тест на батьківство, і зясувалося, що тато ні до чого.
Тепер коридорами нашої квартири знов лунає український сміх. Мої батьки разом, і я щаслива. Все склалося так, як я мріяла в підлітковості: батько й мама знову живуть під одним дахом.
