Після розмови з дівчинкою, яку взяли в родину, я зрозумів, що не все так однозначно.
Поруч зі мною, на лавці, сиділа пятирічна дівчинка. Вона махала ніжками і ділилася зі мною своїм життям:
Я ніколи не бачила тата, бо він залишив мене з мамою, коли я ще була зовсім малою. Мама померла рік тому. Дорослі тоді сказали, що вона вже на небі.
Дівчинка подивилась на мене і продовжила:
Після похорону до нас переїхала тітка Леся, мамина сестра. Мені тоді сказали, що вона зробила добру справу, бо не віддала мене в дитячий будинок. Пояснили, що відтепер тітка Леся мій опікун, і я житиму з нею.
Дівчинка ненадовго замовкла, глянула під лавку й ще далі почала:
Коли я переїхала, тітка Леся почала прибирати в нашій оселі: все мамине склала в кут і хотіла викинути. Я розплакалася й попросила залишити мені ці речі, тож тітка дозволила їх зберегти. Тепер я сплю в тому кутку. Ввечері вкладаюсь зверху на маминих речах там тепло, наче мама поруч.
Щоранку тітка дає мені поїсти. Її страви не дуже смачні, мама готувала краще, але тітка просить, щоб я зїдала все до кінця. Не хочу її засмучувати, тож їм усе, що дає. Я розумію, що вона старається для мене, і не її вина, що вона готує не як мама. Потім вона відправляє мене гуляти й каже не повертатися додому до смеркання. Тітка Леся дуже-дуже добра!
Вона любить розповідати про мене своїм знайомим тіткам. Я їх не знаю, але ці тітки часто приходять у гості. Тітка Леся по-сусідськи пригощає їх чаєм, жартує, розповідає кумедні історії, говорить мені гарні слова і всіх пригощає цукерками. Мене теж частують солодким.
Після цих слів дівчинка зітхнула і промовила:
Я не можу їсти одні цукерки весь час. Тітка мене ніколи ні в чому не сварить. Вона дуже лагідна до мене. Якось подарувала мені ляльку щоправда, ця лялька вже трохи хвора: ніжка зламана, а одне око косить. Мама ніколи не дарувала мені зламаних іграшок
Дівчинка зіскочила з лавки й почала стрибати на одній нозі:
Мені вже час, бо тітка казала, що сьогодні прийдуть тітки, і я маю гарно вдягнутися. Обіцяла дати мені потім смачний торт. До побачення!
Дівчинка швидко побігла додому виконувати доручення. Я ще довго сидів і думав, і всі мої думки крутилися навколо «доброї» тітки Лесі. Навіщо їй демонструвати всім свою порядність? Чому вона так прагне, щоби оточуючі вважали її шляхетною? Хіба можна бездушно дивитися на дитину, яка спить на підлозі, загорнувшись у речі померлої мами?..
