Роксоляна, вчителька математики з гігантським запасом терпіння, збиралася святкувати день народження своєї давньої подруги й колеги, з якою вже сорок років крокує до порога школи по київських вулицях. Зранку Роксоляна старанно вибирала свою улюблену вишиванку та спідницю, як справжня панянка. Навіть після нічної грози та калюж глибших за столичний бюджет, вона притопала до магазину по торт та свіжий букет для подруги.
Ідучи тротуаром біля парку, раптом промайнула автівка, за кермом якої сиділа блондинка із зачіскою “я тільки з салону”. Вона так вирішила поспішити, що хлюпнула Роксоляну й усі її подарунки брудною водою. І замість вибачення випалила: «Бабусю, куди так вбралася? Вже пора додому! Бабусі мають сидіти в хаті у цей час!»
Наша героїня, трохи підмочена, але ще більше зачеплена таким нахабством, відповіла як вчителька на контрольній: «У мене важливі справи! Ганьба вам!» Словесна баталія не забарилась, блондинка перейшла до докорів, мовляв, сама винна, зайшла не туди, де треба.
У цю веселу сцену втрутився пан Степан місцевий багатій з сусіднього особняку, який мав вигляд людини, що звик витрачати гривні пачками. Приблизився, помітив, як розгортається драма, й запитав: «То що тут у вас, яку інтригу будуєте?» Блондинка миттєво перекинула всі стріли на Роксоляну: «Оця стара все тут ускладнила, ще й не дає пройти». Але як тільки чоловік побачив знайоме обличчя своєї улюбленої вчительки, його очі заблищали. «Роксоляно, яке щастя зустріти вас!»
Степан сміливо обійняв свою педагогічну зірку, а потім збагнув, що блондинка це насправді його секретарка, яка щойно облила вчительку водою. Мужньо взяв провину на себе: змусив працівницю вибачатися, хай й не надто охоче, але «Вибачте, будь ласка». Після чого, як справжній козак, звільнив секретарку за недоречну поведінку.
Наостанок він взяв Роксоляну під руку, довів додому, дочекався, доки переодягнеться, й сам сходив купити новий букет та велетенський торт, щоб і святкування вдалося, і настрій був як на Великдень!
