Настя уважно оглядала своє відображення у дзеркалі. Сьогодні вона була особливо гарна: акуратна зачіска, ідеальний макіяж, ніжні прикраси, підібрані зі смаком. Інакше й бути не могло — сьогодні вони з Дмитром святкували річницю весілля.
Святкування йшло повним ходом. Гості один за одним підходили до пари, вітали, дарували подарунки, лунав сміх і музика. Настя посміхалася, але глибоко в душі відчувала щось дивне — наче щось важливе мало статися.
Коли настав час обмінюватися подарунками, Настя взяла мікрофон:
— Ну що ж, любий, настав і наш черёд! Сподіваюся, мій подарунок тобі сподобається, — промовила вона, дивлячись на чоловіка.
Двері банкетного залу розчинилися, і кілька чоловіків внесли величезну коробку, обтягнуту яскравою тканиною. Дмитро здивовано підвівся зі свого місця, чекаючи сюрпризу, але коли тканина впала, його обличчя застигло від шоку.
За кілька годин до свята Настя сиділа у спальні й перечитувала повідомлення на телефоні чоловіка. Кожне слово немов встромлялося в серце ножем. “Скучаю безмірно… Рахую години до нової зустрічі” — писала йому його коханка.
Але не це приголомшило Настю до глибини душі. Жінка, з якою зраджував їй Дмитро, була старшою за нього на п’ятнадцять років, повною, далекою від ідеалів краси. І все ж він обрав її.
Почувши наближення кроків, Настя швидко стерла переписку й поклала телефон на місце. Дмитро увійшов у кімнату, насвистуючи мелодію. Він був у гарному настрої — на роботі видали премію, і він уже мріяв, як везе “свою Оксану” на море.
Побачивши серйозний вираз обличчя дружини, Дмитро збентежився:
— Щось не так? Ти якась не така.
— Усе гаразд, — спокійно відповіла Настя. — Думаю про нашу річницю. До речі, мені потрібні гроші на організацію свята.
— Звичайно, без питань, — посміхнувся він.
Настя навіть сама не розуміла, чому так спокійно сприйняла ситуацію. Раніше зради викликали в неї істерики, погрози розлученням. Тепер вона мовчала. Щось у ній змінилося.
Дмитро вийшов на балкон, щоб відправити чергове любовне повідомлення. А Настя згадувала, скільки разів їй доводилося вибачати його невірність. Свекруха завжди захищала сина:
— Чоловіки — як коти: якщо їм тепло та затишно вдома, вони повертаються. Не влаштовуй скандалів, Настуню. Втратиш — сама будеш винувата.
Свекор підтверджував:
— Не на що скаржитися! Твій Дмитро — золотий чоловік. Працює, гроші додому носить. Чого тобі ще треба?
Але Настя добре знала, що цей “золотий чоловік” зраджує при кожній нагоді. І що свекор сам давно гуляє направо й наліво. Просто краще приховує.
Вона згадувала, як виросла в родині, де зрада вважалася зрадою, де батьки вчили її повазі передусім до себе. Але в родині Дмитра це було нормою — “терпи, все налагодиться”.
Подруги радили Насті піти, поки не запізно. Але куди? З трьома дітьми, без стабільного заробітку? Повертатися до батьків — там давно живе брат із сім’єю. Та й, попри все, Настя все ще любила Дмитра. Любила за шкільні роки, за перші зізнання у коханні, за дітей.
Може, свекруха права? Може, Дмитро “нагуляється” й заспокоїться?
Але повідомлення на телефоні, сповнене ніжності до іншої жінки, знову різануло її по серцю. Вона зрозуміла: час закінчити цю агонію.
Настя подзвонила в агентство з організації свят. На зустріч прийшов власник компанії — чоловік на ім’я Ярослав. Коли Настя, стримуючи сльози, розповіла йому про свою проблему, він уважно вислухав.
— Ви маєте жити заради себе й дітей, — сказав він тихо. — Навіщо терпіти людину, яка вас не цінує?
І саме тоді у Насті виріс план. План, який поставить крапку у її шлюбі.
Річницю Настя організувала у великому заміському будинку. Гостей було багато: родичі, друзі, колеги. Навіть Оксана — та сама коханка Дмитра — прийшла, сяючи вульгарною посмішкою.
Настя стояла осторонь, спостерігаючи за подіями. Вона була бездоганна: елегантна чорна сукня, туфлі на високих підборах, дорогі прикраси.
Коли настав час вручати подарунки, вона взяла мікрофон:
— Любий мій Дмитре! Десять років тому я обрала тебе своїм чоловіком. За цей час я зрозуміла, що ідеальні чоловіки існують лише у казках. Але сьогодні я хочу подякувати тобі за важливий урок: як не має виглядати сім’я.
У зал внесли величезний торт. Усі завмерли в очікуванні.
Тканину зірвали — і з торта вийшли три напівоголені дівчини: білявка, брюнетка і руда.
Дмитро, не вірячи очам, роззявив рота. Його коханка Оксана поблідла.
Настя підійшла до чоловіка:
— Насолоджуйся, коханий. Адже ти завжди хотів більше “різноманітності”, чи не так?
Під свист і шепіт гостей вона взялаПід свист і шепіт гостей вона взяла дітей за руки й вийшла з залу, знаючи, що найкраще в її житті тільки починається.
