Подорож до щастя: Новий початок для двох закоханих.
Олена мчала до свого коханого, ніби летіла на крилах радості. Нарешті її син закінчив школу і вступив до університету. Тепер вона з чоловіком могли жити разом, після довгих років очікування.
Відправивши сина на навчання, того ж дня вона купила квиток на автобус і вирушила до Івана. Їхній шлюб тривав лише два роки, але вони знали одне одного так, ніби були разом цілу вічність.
Їхні стосунки не були легкими. Початок був складним, пройшли через багато, але доля обіцяла їм спільне майбутнє. Принаймні, Олена була в цьому певна.
Вони познайомилися вісім років тому. Тоді вона щойно оговталася від розлучення з першим чоловіком і не пускала нікого близько. Аж поки не зустріла Івана. Навіть з ним спочатку була насторожена. Йому довелося докласти зусиль, щоб переконати її, що він не схожий на колишнього, Василя.
Півроку вони зустрічалися, потім вирішили жити разом. Іван переїхав до неї, бо у його кімнаті було б тісно для всієї родини. У Олени був десятирічний син. Хлопчик слухняний, але спільну мову з вітчимом знайшов не відразу.
Через три роки спільного життя Іван почав говорити про весілля, але Олену це зовсім не надихало.
Їй здавалося, що ті папери вже не мають сенсу. До того ж, вони не захищають від зради, чи ти чоловік, чи жінка.
Вона була щаслива так, як є, і не хотіла змін.
Спочатку Іван прийняв її точку зору, але згодом зрозумів, що йому цього замало. Він хотів бачити Олену своєю дружиною у всіх значеннях цього слова. Дійшло до ультиматуму: або весілля, або розставання.
Олені не сподобалася його наполегливість, і вона вирішила, що краще розійтися. Так вони і зробили на півроку.
За цей час Іван переїхав до іншого міста, де його товариш запропонував добре оплачувану роботу. Додому навідувався рідко, лише раз на два місяці, щоб відвідати батьків. І під час однієї з таких поїздок знову побачив Олену.
Вона гуляла парком і виглядала так, ніби життя йде чудово. Була такою щасливою і байдужою аж поки їхні погляди не зустрілися.
У її очах він прочитав те саме, що і сам відчував у душі. Вона його все ще любила. І не могла це приховати.
Вони поновили стосунки, але тепер на відстані. Іноді вона їхала до нього в гості, іноді він до неї. Усі зустрічі були ретельно сплановані, але кожна з них була сповнена тепла і пристрасті.
Бачилися зазвичай раз на місяць, рідше двічі. Іван не раз пропонував їй переїхати до нього. Він купив двокімнатну квартиру в тому місті, хоча ще виплачував кредит.
Олена від усього серця бажала цього, але тоді не могла так різко змінити життя. Її син був підлітком, потребував уваги. А ще мати хворіла, потребувала догляду. Понад два роки Олена намагалася поставити її на ноги, і нарешті стан покращився.
«Ще поживете!» радісно сказав лікар при випи
