Одного разу були дві подруги…
Вірніше, вони й залишалися подругами, як вважала жінка з третього поверху. Її подруга з п’ятого була справжньою красуню. Втім, так вона сама про себе думала. Вона спускалася до «сірої мишки» — так вона називала свою подругу знизу — лише для того, щоб похизуватися або пожалітися на життя. Колись вони разом вчилися в школі, а потім вступили на економічний факультет університету, який мишка успішно закінчила й влаштувалася слухачкою в банк.
Красуня ж удало вискочила заміж за заможного батю на п’ятому курсі й кинула навчання. Після розлучення їй дісталась чимала сума та невелика щомісячна допомога. Мільйонер був готовий заплатити більше, аби позбутися її, але адвокат провалив справу, і залишилася вона сама, з грішми, що швидко танули через її розкоші… Тому красуня вічно шукала нову вигоду, а вниз спускалася тільки для того, щоб розповісти мишці про свої перемоги й поразки.
«Усі мужчини — козли», — казала вона, розвалившись у кріслі й горнучи черговий жіночий журнал. Більше вона нічого не читала. І наставляла подругу:
«Хочеш знайти собі гарного чоловіка? Читай жіночі журнали».
Одягнена вона була в коротеньку, спокусливу домашню сукню з глибоким вирізом. Доглянуті руки з криваво-червоним манікюром різко контрастували з полинялим халатом мишки та її виснаженими руками — адже треба було й прати, й прибирати, й готувати, й у магазини бігати. Обидві були незаміжніми й дітей не мали, але мишка відчайдушно мріяла про родину, а красуня хотіла лише одного — щоб нею захоплювалися, давали грошей і нічого від неї не вимагали.
«Усі мужчини — козли», — повторювала красуня, крутячи в пальцях тонку м’ятну сигарету, «Один лисий, другий низький, третій заможний, але скупий, уявляєш?»
І з обуренням додавала:
«У нього стара машина, дача за містом, і він хотів, щоб я йому їсти готувала!» Вона засміялася.
«Ти можеш уявити мене за плитою? Фууу…»
Мышка зітхала й думала:
«Мені б і того лисого, і того низького. Я б і готувала, і на дачу з радістю їздила».
«Козли», — підбивала підсумок красуня.
А тим часом, треба вам сказати, вона завжди спускалася до мишки зі своїм котом — брудним, худим, у павутинні.
У мишки ж жила кішечка, теж стерилізована, як і кіт, що не заважало йому шалено кохати свою пухнасту красуню. А вона відповідала йому взаємністю.
«Що? Знову ця стерва тебе не нагодувала й під ліжко загнала?» — питала кішечка худийого кота.
«Нам, мужчинам, — важливо відповідав кіт, — скаржитися не личить. Що з того, що не годує? На вулицю не виганяє. А під ліжком теж нічого. Павутини багато, але можна сховатися. І б’є майже ніколи. Тільки якщо поганий настрій».
«А в неї буває добрий настрій?» — питала кішечка.
Кіт важко зітхав і притулявся до неї. Вона лапкою знімала з нього павутинку й вилизувала мордочку. Кіт починав муркотіти й, пригрівшись біля своєї красуні, засинав.
«І що твоя кішка знайшла в моєму заваляному? Він же нічого, окрім лайки й тумаків, не розуміє», — говорила красуня.
Мишку переймало, і вона підкладала брудному коту шматочки курчати. Він, давлячись, їв. Їв і плакав. А пухната кішечка важко зітхала й облизувала свого нещасного кавалера.
Свою кішку мишка любила, точніше, обожнювала. І в неї було все. Все, що лише може побажати котяче серце. А брудний кіт нічого не хотів. Він мріяв лише про дві речі — поїсти й побачити свою кохану кішечку.
Так вони й зустрічалися кілька разів на тиждень. Мышка готувала обід, вечерю й годувала красуню з її котом. Позичала їй гроші зі своєї невеликої зарплатні. Гроші, які красуня ніколи не повертала. Вона вважала, що робить мишці послугу, беручи у неї в борг. А настоювати чи сваритися мишка не вміла. Та й боялася втратити єдину подругу.
Отже.
Одного вечора красуня залетіла з блискучими очима.
«Піймала! Піймала! — вигукувала вона. — Високий, стрункий, нестарий, мультимільйонер! У нього мережа супермаркетів по всій країні! Ох, я його розкручу! Я з нього витягну все. Цього разу він не відкупиться дріб’язками!»
Мышка мовчала й намагалася схвально посміхатися, хоча їй було гидко слухати. Але в кінці тижня в її двері зайшли…
Красуня розповіла своєму «нареченому», що внизу живе її стара подруга — потворна, нудна, сіра мишка. І вони вирішили завітати в гості.
Вона хотіла показати йому розбіжність між собою й мишкою. Деякі жінки тримають таких подруг для контрасту.
У двері увійшли…
Чудово вдягнена красуня під руку з високим чоловіком у чорному костюмі. Сивина на скронях, великі карі очі й дуже виразне обличчя, що відображало кожну його думку.
«Який гарний чоловік», — подумала мишка йА потім, коли двері зачинилися за новими знайомими, мишка усміхнулася своїй кішечці і подумала, що, можливо, справжнє щастя — це не мільйони чи блиск, а просто тепла вечеря, добрий погляд і хтось, кому ти справді дорогий.
