— Подивись, на кого ти стала схожа! — Галушка, а не жінка!
Дмитро зневажливо дивився на дружину й усвідомлював, що втомився від неї та хоче опинитися якнайдалі від їхнього спільного дому.
— Коханий, та я ж тільки народила нашого сина. Дайте мені час, і я схудну. — Оксана ледь не плакала.
— Усі дружини моїх друзів теж народжували, але давно вже стрункі. І під час вагітності не набирали стільки!
У душі Дмитро зневажав дружину. Не таку він хотів бачити поряд — яскраву, жваву, завжди елегантну навіть вдома.
А перед ним стояла нещасна куряча душа у халаті, з вічно вибачливим виразом обличчя.
Ось Наталка — вона зовсім інша!
Горда, самовпевнена, гарна!
Завжди його чекає й палко кохає. І, звісно, як усі коханки, сподівається, що він розлучиться з Оксаною.
Рука Дмитра мимоволі потягнулася до телефону в кишені…
— Піду прогуляюся, заодно хліба куплю. — Він збрехав.
На вулиці одразу ж набрав номер Наталки.
— Привіт, Котику! Так сумував. Не можу бути вдома. Хочу до тебе! Можу зараз приїхати?
— Привіт! Чекаю, цьом! — пролунькала Наталка.
Дмитро купив хліб, поморщився від дитячого плачу й сказав Оксані, що його терміново викликали на роботу.
Він працював у змінному графіку, тож брехня про те, що хтось із колег захворів і його просять підмінити, пройшла легко.
Оксана розуміюче кивнула й хотіла поцілувати чоловіка, але він ухилився, ніби випадково.
Дитина заснула, а Оксана сиділа в порожній кімнаті й роздумувала над словами чоловіка.
Так, вона змінилася з часів весілля — перестала доглядати за собою, подалала.
Малюк забирав багато часу, тому їсти доводилося швидко, іноді навіть посеред ночі.
На годиннику була вже 23-тя година.
Вона вирішила подзвонити Дмитру, але телефон був вимкнений.
Погодувавши дитину, Оксана пішла спати.
А вранці Дмитро повернувся й одразу заявив, що йде з сім’ї. Що кохає іншу, а до неї почуття вгасли. Але сина не покине й даватиме гроші на утримання.
Важко описати, що відчувала Оксана в ту мить. Але вона стрималася — не заплакала й не почала благати залишитися.
Минув рік…
За цей час багато що сталося. Малюк підріс і пішов у садочок. Оксана влаштувалася на роботу, записалася до спортзалу й басейну. Вага почала повільно йти. Стройняшкою вона не стала, але фігура набула приємніших форм.
На роботі їй одразу почав підтримувати колега на ім’я Тарас.
А одного разу він запросив її до кіно, а потім у парк. Незабаром вони почали зустрічатися, а через півроку одружилися. Оксанина статура Тараса не бентежила. Він бачив лагідну посмішку коханої, гарні очі й цінував її характер.
Сина Оксани він прийняв як рідного, і з часом хлопчик почав називати його татом.
Якось Оксана зустріла подругу зі свого колишнього будинку.
— Оксанко, а я недавно бачила Дмитра! Уявляєш, він одружився зі своєю коханкою! Вона нещодавноВона нещодавно народила і так розтала, що тепер Дмитро постійно “на роботі” затримується, а Оксані вже було байдуже — адже вона знайшла справжнє щастя з людиною, яка кохає її такою, якою вона є.
