Олеся тепер певна, що жінки, які розлучилися з чоловіками ще в молодості та жили все життя самі, набагато щасливіші. Так вона вважає, дивлячись зі своєї вежі та життєвого досвіду.
— Може, хтось із жінок зі мною не погодиться, — каже вона подрузі Ганні, — але я тепер так думаю.
— Можливо, але ж у кожної жінки своя доля, тому, мабуть, не варто говорити за всіх, — нерішуче відповіла Ганна. — Бо ж одні жінки були нещасні в першому шлюбі, а потім знайшли щастя в другому, чи навіть у третьому.
— Можливо, сперечатися не буду, але все ж залишаюся при своєму, — промовила Олеся. — Якщо брати мій випадок, то я пережила стрес, а попереду ще й старость. А він витоптав усі мої почуття. Тепер я й нікому не довіряю.
Олеся з чоловіком Михайлом, свекрухою, що мешкала з ними на одному поверсі, та чотирнадцятирічним сином Тарасом зустрічали Новий рік удома. Все було добре: Олеся звечора накрила стіл, свекруха допомагала, тож зустріли свято в родинному колі. Першого січня прокинулися пізно, бо довго не спали, та ще й за вікном лунали салюти. Хіба що свекруха пішла до себе раніше.
Цей рік почався для Олесі тяжко й несподівано. Після обіду Михайло зник. Сів у свою машину й поїхав, нічого не сказавши. Просто щез.
Коли настала ніч, вона не могла заснути. Хвилювалася, а в голову лізли лихі думки.
— Раптом Михайло потрапив у аварію? — голова боліла від переживань.
Олеся чекала, чи не подзвонять їй із новинами про чоловіка. Та була тиша. Його телефон не відповідав. Не спавши ніч, вона зранку ледве піднялася з головним болем і високим тиском. Поставила чайник. Незабаром на телефон прийшов його меседж: «Не шукай мене. Я пішов від тебе».
У неї затремтіли руки, серце закалатало. Що робити?
— Піти показати повідомлення свекрусі, — подумала вона, але потім відмовилася. — Краще поки її не засмучувати.
Але потім раптом з’явилася думка:
— А чого не засмучувати? Може, вона з ним заодно? Ні, піду покажу. — Рішуче пішла до сусідів і подзвонила в двері.
— Ось, полюбуйся, що твій син мені прислав, — вимовила вона з обраСвекруха, прочитавши повідомлення, зблідла й схопилася за серце, а потім тихо сказала: «Він і мене теж поховав…».
