**Помста ображеної жінки**
Викладач фізики у сільській школі Тарас Іванович одружився вдруге. Йому сорок один рік, а його коханій дружині Олені тридцять. Молода, гарна, ніжна, спокійна і добра, вона вразила його до самого серця.
Після першого шлюбу з Галиною вони розлучилися через девять років спільного життя. Донька Настунька, яку Тарас дуже любив, залишилася з матірю. Галя після розлучення відїхала до свого села, і з тих пір вони не бачилися спілкування з донькою вона заблокувала.
*”Тарасе, ну розлучився зі своєю істеричкою так одружся знову”,* радив йому близький друг Василь, який працював дільничним у їхньому селі.
*”Треба б, але поки не бачу жінки, яка б запала мені в душу. Їх багато, але Та ще й боюся знову помилитися”*
У село приїхала молода медсестра Олена. Тарас випадково зустрів її, повертаючись із школи.
*”Ого, нова Хто це така?”* подумав він і пройшов повз, лише зустрівшись з нею поглядом. Вона перша привіталася, він відповів.
*”Василю, а хто це у нас у селі новенька?”* запитав Тарас у друга, не полінувавшись зайти до нього в кабінет (дорога була по шляху).
*”Хто? Про кого ти?”* не зрозумів дільничний.
*”Зустрів дівчину симпатичну, зі світлим волоссям, струнку, і, здається, дуже серйозну.”*
*”Ну, ти задав мені завдання!”* почухав потилицю Василь. *”А хоча Стій, це ж медсестра Олена, три дні як приїхала до нас, працює у ФАПі. Ганна Петрівна пішла на пенсію.”*
*”Так, симпатична. Не гаври, не проґав час!”* сміявся друг.
Познайомитися з Оленою було неважко. Вже через два дні він *«випадково»* зустрів її після роботи, і вони заговорили.
*”Доброго дня, я Тарас, викладаю фізику в школі. До речі, не одружений,”* посміхнувся він. *”А ви, значить, медсестра Ваше сімейне положення?”*
*”Доброго дня. Так, медсестра. А вам моє сімейне положення дуже важливе?”* сухо запитала вона.
*”Дуже. Навіть не уявляєте, як”*
З того дня вони почали зустрічатися, а незабаром відбулося скромне весілля у місцевому сільському кафе.
Олена теж була заміжньою, але дуже недовго всього близько року і дякувала Богу, що не завагітніла. Чоловік виявився нікчемним, вона швидко розлучилася. Колишній чоловік докучав їй, вимагав грошей на випивку, тому вона й втекла з райцентру сюди, у село.
Першого вересня, за традицією, усі вчителі після лінійки йшли святкувати День знань.
*”Оленко, я сьогодні затримаюся. Ти ж розумієш у нас свято, не можу відмовлятися від колективу.”*
*”Гаразд, Тарасе. Але дивись, щоб знову не прийшов із чужими духами.”*
*”Ну що ти, Оленко! Я ж тобі тоді пояснював це Марія Степанівна повісила свій піджак поверх мого!”* тоді він уперше зрозумів, що дружина в нього ревнива.
Вечір вийшов чудовий, трохи прохолодний. За столом усі бажали один одному всього найкращого від карєрних злетів до онуків. Веселі колеги гомоніли, сміялися, Тарас Іванович теж був у гарному настрої. Лише Марія Степанівна сумно поглядала на нього. Жінка бальзаківського віку, вона ніколи не була заміжньою та все ще сподівалася, що колись прибере Тараса до рук. Але зявилася ця молода медсестра
Після кафе Тарас повертався під чаркою, повільно підійшов до дому, відчинив двері у хаті було темно.
*”Оленко!”* весело покликав він, вішаючи піджак у передпокої. *”Я цілий і неушкоджений!”*
Увійшов у вітальню темно. Вирішив, що дружина у спальні читає книгу, вона це любила.
*”Оленко, ось ти де! Я так і знав!”* побачив дружину, яка сиділа на ліжку, піджавши ноги під себе, при світлі настільної лампи. *”Уявляєш, вечір пройшов добре, і я зовсім не пізно! Хоча трохи випив”* він засміявся своїм чарівним сміхом.
Олена підняла на нього очі і він здригнувся. Вони були чужі, пусті, холодні.
*”Оленько, що з тобою?”* схвилювався Тарас. *”Зазвичай зустрічаєш мене з посмішкою, а сьогодні Невже переживаєш, що я багато випив? Та ні, зовсім трохи, просто для настрою Свято ж!”*
Він навіть засміявся, але дружина не зреагувала.
Олена мовчки кивнула у бік вітальні і сухо промовила:
*”Там на столі лист. Прочитай.”*
Тарас вийшов і побачив розкритий конверт.
*”Мабуть, щось серйозне, коли Олена у такому стані”*
Його адреса була виведена на конверті гарним почерком, зворотної не було. Тарас дістав листа і сів у крісло.
*«Привіт, Тарасе. Ось вирішила написати. Ти й сам знаєш, хто адже я в тебе одна коханка. Не писала б, але тепер чекаю від тебе дитину. Як вчини
