Ось українська версія твоєї історії, адаптована під наші реалії:
**Помста розчарованої жінки**
Вчитель фізики у сільській школі, Богдан Іванович, заміжній вдруге. Йому сорок один, а його коханій дружині Оленці лиш тридцять. Молода, гарна, ніжна, спокійна і добра, вона вразила його до самого серця.
Після першого шлюбу з Марією він розлучився через девять років спільного життя. Дочка у них Софійка, яку Богдан дуже любить. Але Марія після розлучення давно повернулася до свого села, і з тих пір вони не бачились з донькою спілкуватися не дозволяє.
Богдане, казав його близький друг Тарас, який працював дільничним у їхньому селі, ну розлучився з тією істеричкою, так одружся знову.
Треба б, але поки не бачу дівчини, яка б запала мені в душу. Так, є багато дівчат і жінок, але Та й боюсь знову наскочити
У село приїхала молода медсестра Оксана. Богдан випадково зустрів її, повертаючися зі школи.
Ого, нова Хто це у нас така? подумав він і пройшов повз, зустрівшись поглядом. Дівчина перша привіталася, він відповів.
Тарасе, а хто це у нас у селі нова? запитав Богдан у друга, не полінувався зайти до нього в кабінет та й дорога була спільною.
Хто? Про кого ти? не зрозумів дільничний.
Зустрів дівчину, гарну, зі світлим волосом, струнку і, здається, серйозну.
Ну ти загадав мені загадку, почухав потилицю Тарас. Хоча стій Це ж медсестра Оксана, три дні як приїхала до нас, працює у фельдшерському пункті. Бо Василівна на пенсію пішла. Так, симпатична, не гаври, не проґав час, сміявся друг.
Познайомитися з Оксаною було неважко. Вже через два дні він зустрів її після роботи, ніби випадково, і вони заговорили.
Доброго здоровя, я Богдан, працюю у школі, фізику викладаю. До речі, неодружений, посміхнувся він. А ви, значить, медсестра? А ваше сімейне положення?
Доброго здоровя, так, медсестра. А вам моє сімейне положення дуже важливе? серйозно запитала.
Дуже. Навіть не уявляєте, як
З того часу вони зустрічалися, а незабаром відбулося весілля у місцевому сільському кафе.
Оксана теж була заміжня, але дуже недовго лише рік і дякувала Богу, що не завагітніла. Чоловік виявився не тим, вона швидко розлучилася. Колишній докучав їй, вимагав грошей на випивку, тому вона й подалась утікачем із райцентру сюди, в село.
Першого вересня, за традицією, всі вчителі після лінійки йдуть святкувати День знань.
Оленко, я сьогодні затримаюсь, самі розумієте у нас у вчителів свято, не можу відриватися від колективу.
Добре, Богдане, але дивись, щоб знову не прийшов із запахом чужих духів.
Та що ти, Оленко, я ж тоді пояснював, що це Наталка Миколаївна свій піджак повісила поверх мого після цього він усвідомив, що дружина в нього ревнива.
Вечір видався чудовий, трохи прохолодний, за столом всі бажали один одному всього найкращого від карєрних злетів до купи дітей та онуків. Веселі колеги гомоніли, сміялися, Богдан Іванович теж був у настрої. Тільки Наталка Миколаївна сумно поглядала на нього. Вона була жінкою бальзаківського віку, ніколи не була заміжньою, і вже сподівалася, що таки прибере Богдана до рук. Але зявилася ця молода медсестра, на якій він і одружився.
Після кафе Богдан повертався під чаркою, повільно підійшов до дому, відчинив двері у хаті темно.
Оленко, весело покликав він дружину, вішаючи в передпокої піджак. Я цілий і неушкоджений.
Увійшов у кімнату темно, вирішив, що дружина у спальні читає книгу, вона їх дуже любить.
Оленко, ну ось ти де, я так і думав, побачив дружину, яка сиділа на ліжку, підібгавши ноги, при світлі настільної лампи з книгою в руках. Уявляєш, вечір пройшов добре, і я зовсім не пізно, хоч трохи й випив, засміявся своїм чарівним сміхом.
Оксана підвела на нього очі, а він здивувався вони були чужими, порожніми, холодними.
Оксанко, що з тобою? схвилювався Богдан. Зазвичай зустрічаєш мене з посмішкою, а тут Чи ти переживаєш, що я багато випив? Та ні, зовсім трохи, для веселощів Свято ж у мене, перше вересня, він навіть засміявся, але дружина не відреагувала.
Оксана кивнула головою у бік кімнати і сухо промовила:
Там на стілі лист для тебе. Прочитай
Богдан вийшов і побачив розпечатаний конверт.
Мабуть, щось серйозне, коли Оксана в такому стані. На конверті був його адрес, виведений гарним почерком, зворотної адреси не було. Він дістав листа і сів у крісло.
*«Здрастуй, Богдане. Ось виріши
