Поставити поряд із собою жінку так, щоб інші бачили в ній об’єкт для насмішок, це справжнє боягузтво.
Коли ти дозволяєш комусь сміятися їй у спину, поки демонструєш свою “турботу” перед людьми, ти підводиш не лише її як партнера ти підводиш себе як людину.
Немає нічого болючішого, ніж коли жінка щиро кохає, а навколишні дивляться на неї із жалем, бо знають правду, яку ти від неї ховаєш.
Немає нічого нижчого, ніж зрадити того, хто тобі довіряє, підтримує та поважає.
Вона йде поруч із тобою, із гідністю, не підозрюючи, що хтось позаду насміхається та думає:
«Якби ж вона знала…»
Це не мужність.
Це страх страх піти та страх залишитись чесним.
Зрада та перетворення рідної людини на посміховисько вбивають найцінніше повагу.
Без поваги немає любові. Виправдання тут не допоможуть.
Справжній чоловік це не той, хто вражає кількох жінок, а той, хто береже гідність однієї.
І якщо в тебе не вистачає сили додержати свого слова, будь хоча б достатньо порядним, щоб не залишати її тією, хто дізнається останньою.
Бо цього сорому не змиєш.
Він буде завжди.
