Окей, слухай.
Потяг у нове життя
Оля прокинулася й прислухалася. По тиші в хаті зрозуміла — Ігоря нема вдома. Вона підвелася, потягнулася й пішла на кухню. На столі лежала записка: «Вибач, забів попередити вчора. До обіду буду в офісі».
Оля усміхнулася, зім’яла папірець і кинула у смітник. Вона давно підозрювала, що в Ігоря є хтось. Його майже не було вдома, вони давно не спілкувалися по душі, навіть просто розмовляли рідко. Донька вийшла заміж і поїхала з чоловіком у військове містечко за місцем його служби. Лише видимість родини.
У кімнаті задзвонив телефон. Настя.
— Що робиш? — запитала єдина близька подруга ще зі школи.
— Нічого. Тільки прокинулася.
— Слухай, погода чудова, весна, сонечко. Пройдемося по магазинам? Так хочеться чогось гарного, яскравого. Сподіваюся, у тебе нема жодних планів?
— Жодних. Ігор на роботі.
— У вихідний? Гаразд, приводи себе до ладу, одягайся як слід, через годину я за тобою заїду. — І Настя відключилася.
Оля поставила чайник і пішла у ванну. Ходити з Настею по магазинах вона любила. У тієї око наметане. Вона вміла серед купи речей знайти саме те, що треба. В Олі очі розбігалися, вона не знала, що вибрати, а Настя, немов фокусник, діставала звідкись сукню ідеального крою, розміру та якості.
Вона вчила Олю, що по магазинах треба ходити у повному «параді», щоб продавці бачили не «селючку», а пані з грошима. Тоді вони покажуть справді гарні речі. Як не дивно, це працювало. Без покупок вони ніколи не йшли додому.
Оля підмалювалася, одягнулася, глянула у дзеркало — і залишилася задоволена. Шопінг чудово піднімає настрій. А їй саме зараз це було потрібно.
Через десять хвилин подзвонила Настя й повідомила, що під’їхала.
— Привіт. Щось конкретне хочеш подивитися? — запитала Оля, сідаючи поруч із подругою у її «Тойоту».
— Ні. Мають завезти нову колекцію, а стару — розпродають зі знижками. Весна. Відчуваєш, подруго? — весело сказала Настя.
— Ігор мене вб’є. Ми ж копимо на відпустку…
— Не вб’є. Зріжеш цінники, викинеш чеки, назвеш суму вдвоє меншу.
— Так, а витрачу вдвоє більше.
— У мене є один перевірений спосіб, як заспокоїти чоловіка.
— Який? — зацікавилася Оля.
— Побачиш.
Настя була жінкою крупною. Не повною, а саме статусною — висока грудь, круті стегна, вузька талія. У неї були виразні карі очі, пухкі губи та густе темне волосся до плечей. Чоловіки оберталися на неї.
Оля ж була зовсім іншою — невисока, струнка, з русявим хвилястим волоссям і зеленими очима. У джинсах зі спини її можна було прийняти за дівчину. Поруч із Настею вона почувалася маленькою й…і Оля, глянувши у вікно на міняючіся пейзажі, усміхнулася – вперше за довгий час почуваючи, що життя, справді, дарує їй новий шанс.
