— Потрібно було раніше підготуватися до народження дитини! — Моя виписка з пологового була незабутньою. Чоловік працював і приїхав за мною прямо з офісу. Я просила взяти відпустку або хоча б відгул, але начальник не дозволив. Просила, щоб усе підготував до народження малюка, він обіцяв зробити все сам. Якби не це — випрали б речі, купили й організували наш дім заздалегідь. А так…! — скаржиться 30-річна Рената. — Тобто він не дотримав обіцянки? — Я їхала до пологового непідготовленою. А коли повернулася — вдома був страшний безлад. Мені було соромно перед рідними, які завітали в гості. Там було стільки пилу, що можна було малювати пальцем по полицях! Не було дитячого візочка, навіть комода, чоловік навіть не купив бодай найнеобхідніше для дитини. Добре, що подруги принесли підгузки — продовжує мама. Рената одружена вже шість років. З чоловіком довго відкладали народження дитини, щоб стати на ноги. Коли ситуація нарешті покращилась, вирішили народжувати. — Я попередила шефа, що вагітна. Одразу звільнили. Хтось би боровся за свої права, а я сприйняла це як знак. Спокійно готувалась до материнства: вишивала, насолоджувалась вільним часом. Гроші були непотрібні — чоловік саме отримав підвищення, — пояснює жінка. Вагітність минала добре. Рената читала літературу, гуляла парком та неспішно вибирала дитячі речі. — Чоловік не давав нічого купувати, поки не народжу. Мовляв, так краще — так усі радять. Сестра пообіцяла привезти комод і ліжечко, ще кілька дрібничок відклала. Просила забрати раніше, випрати, помити. Я ж зібрала тільки сумку у пологовий — більше робити нічого не дозволяли, — зітхає Рената. Та коли почались перейми, майбутній тато схопився за голову — витрат сила-силенна. Рената, в той час як народжувала, хвилювалася через несушені після машинки речі. Вони там і лежали аж доки вона не повернулась. — Добре, що подруги підкинули одежину та підгузки — були чим перевдягати малюка. Чоловік бігав містом, збирав усе для дитини — а все те було брудне, у плямах, із пилом. Мусила перемивати й чекати, поки висохне… В той момент я хотіла «прибити» всіх родичів і розлучитися, — ледь не плаче Рената. Декілька днів вона приводила до ладу квартиру. Від народження сина минуло вже два місяці, а жінка досі не хоче нікого бачити в себе вдома. — Родичі вирішили, що час уже й гостювати. Треба організовувати святковий обід… Авжеж! Всі вже мені розписали купу справ, — нервово каже вона. Мама Ренати не розуміє, чому донька незадоволена. Видно ж, що до появи дитини не підготувалися. Мала б сама попіклуватися! Дев’ять місяців просиділа вдома — що ж робила? Могла попросити чоловіка занести меблі та все помити. І напевно неважко було вмовити чоловіка на покупки. Про все треба дбати самотужки. Чого чекати допомоги від чоловіка? Як думаєте, чи справедливо Рената ображається на родичів, чи це її провина? Мала б усе підготувати сама? Як би ви вчинили?

Треба було раніше підготуватися до народження дитини!

Виписка з пологового була у мене неповторна, розповідає 30-річна Оксана з легкою іронією. Мій чоловік Олег примчав забирати мене прямо з офісу ще й у діловому костюмі. Я його благала взяти відпустку чи хоча б вихідний, але шеф не дав. Просила підготувати все для малюка, він запевняв, що все зробить. Якби не це «все зроблю», ми б заздалегідь випрали речі, купили необхідне, розібрали б завали в квартирі. А так Що було, те було!

Чоловік обіцянки не дотримав?

Я поїхала народжувати, не залишивши вдома порядку. А коли повернулася, ледь не розплакалася такий бурдей був! Родичі на порозі, а у кімнатах пилюка така, що можна малювати пальцем по шафах. Ані візка, ані комоду, навіть бодіки якісь не куплені! Добре, що подруги надарували підгузників дитину було в що переодягти, Оксана гірко посміхається.

Оксана з Олегом одружені вже шість років. Дитину все відкладали: то грошей не вистачало, то житло треба було підлатати. Нарешті, коли трохи зявилося гривень, вирішили час!

Шефа попередила про вагітність одразу звільнили. Інші б, певно, судились, а я сприйняла це як знак долі. Потім спокійно готувалася до материнства: щось вишивала, гуляла по парку, насолоджувалася вільним часом. Грошей особливо не бракувало, бо чоловік якраз отримав підвищення, Оксана знизує плечима.

Вагітність минала спокійно: книжки читала, ходила з сусідкою на тривалі прогулянки, вибирала, які пелюшки будуть миліші.

Але Олег не давав нічого купувати, поки не народжу. Мовляв, «аби не зурочити», отак по-українськи «на вдачу після». Сестра пообіцяла принести нам комод і ліжечко, відклала й ще різні дрібниці. Просила мене забрати все раніше, помити, попрати, скласти. Але я лише сумку у пологовий спакувала більше нічого торкатись не сміла, зітхає Оксана.

Коли вже прийшов час народжувати, Олег раптом збагнув, що купу всього треба купити, а ціни «мамо рідна!». Оксана навіть хвилювалась у пологовому вдома в пральці ще з тиждень бовталися її речі, так і не встигла розібрати.

Добре, що подруги видали мені і одяг, і підгузки, мала чим дитину закутати. А чоловік мчав містом тут бодік схопить, там пелюшку, та все якесь забруднене, в плямах. Довелось прати, сушити, а мала вже плаче… У той момент я могла всіх родичів на двері виставити, а зі свого Олега ну, точно розлучення зразу! ледь не сміється і плаче одночасно.

Декілька днів Оксана тільки те й робила, що прибирала. Минуло вже два місяці з народження сина, а додому все ще не хоче запрошувати гостей.

Родичі думали раз вже час пройшов, можна йти в гості. Просили організувати обід, торти, салати Та на здоров’я, цілі сценарії святкування вигадали! каже Оксана з глузливим сміхом. Відпочила, ага!

Мама Оксани ніяк не розуміє: чому це донька сумує? За девять місяців можна було й квартиру підготувати! Невже так складно було попросити чоловіка помити вікна чи перетягти меблі, якщо сама не може? Та й щодо покупок ну, переконала б чоловіка! Тут же треба на себе надіятись, а не на цих, скажімо, надійних козаків. А хіба мало часу мала?

То чи справедливо, що Оксана ображається на родину, чи її провина, що не все підготувала завчасно? Що скажете? Була би ви на її місці як вчинили б?