Повернулася додому — а чоловіка немає, і речей його теж немає

Повернулася додому ні чоловіка, ні його речей.

Ну чого ти так на мене дивишся? усміхнулася Зоряна. Стась просто вирішив довести мені, що він справжній мужик. Ось і все.

Що ви кажете?

Чисту правду, донечко, промовила колишня дружина Стася.

Я нічого не розумію збентежилася Олеся.

А! Ось і Стась він тобі зараз усе пояснить, кивнула Зоряна кудись убік.

Мати виховувала Олесю, як найдорожчу, ніжну квітку.

Сама Ганна Михайлівна була жінкою суворою, керувала власною лісопилкою твердою рукою.

Але в спілкуванні з єдиною донькою ставала зовсім іншою навіть голос її мякшав, стаючи тихим і лагідним, а очі сяяли теплом.

Ось і виросла Олеся ніжною, крихкою, довірливою.

Вона не знала горя, ходила до звичайної та музичної школи, із задоволенням вчилася грати на фортепіано.

Великої піаністки з неї не вийшло, але вона стала чудовою вчителькою.

Залишалося лише вийти заміж, і тут же знайшовся наречений симпатичний Богдан.

Він так гарно за нею доглядав, витрачаючи свою невелику водійську зарплатню.

Такі слова їй казав, так ніжно дивився у вічі

Та ось матері він чомусь не сподобався.

Ледар і нероба! винесла свій вирок Ганна Михайлівна.

Мамо, але ж я його кохаю, блакитні очі Олесі наповнилися слізьми.

Гаразд-гаразд, одразу ж відступила мати. Тільки житимете зі мною!

У їхній просторих трикімнатній квартирі місця вистачало всім, а новий чоловік і не заперечував проти життя з тещею, яка більшу частину дня пропадала на роботі.

В нього самого за душею нічого не було.

Турботливий і ніжний Богдан незабаром після весілля почав показувати своє справжнє обличчя: пив, десь шлявся, почав кричати на молоду дружину.

У присутності тещі він ще намагався поводитися пристойно, але і то не надто.

Олеся категорично не хотіла помічати недоліків чоловіка.

Рівно через девять місяців після весілля вона народила сина Івасика і раділа, що в них справжня сімя.

Синок ріс слабким, потребував багато уваги, і Богдан став ще більше злитися.

Вона терпіла і сподівалася на краще.

Терпіння закінчилося, коли раптово померла мати, встигнувши лише рік порадіти онукові.

Похоронами займався давній друг Ганни Михайлівни, Ярослав Олександрович.

Богдан тими днями взагалі не зявлявся вдома, а коли прийшов, у передпокої його чекали сумки з речами.

Він намагався погрожувати судом і розподілом майна.

Олеся не реагувала.

Дякувати Ярославу Олександровичу він буквально викинув колишнього чоловіка за двері.

Він же, будучи юристом із великим досвідом, не допустив жодного поділу майна.

Більше вони з сином Богдана не бачили.

Звичайно, Олеся не могла керувати лісопилкою цим зайнялися професіонали, яких найняв той самий Ярослав Олександрович.

Тому різно зменшена сімя Олесі ні в чому не потребувала.

Пережити втрату матері та розлучення їй було дуже важко ні подруг, ні родичів у неї не було.

Зате був синок, який потребував її турботи ось на ньому вона й зосередилася.

Про жодних чоловіків (Ярослав Олександрович не в рахунок) вона й думати не хотіла.

Того дня вони з пятирічним Івасиком вийшли з дитячої поліклініки, марно намагаючись сховатися від дощу під великою парасолькою.

Чекати непогоду в будівлі не мало сенсу дощ явно ще не закінчиться машини Олеся не мала, а таксі все не їхало (дуже великий попит).

Ось вони й вирішили ризикнути.

Застрибуйте швидше! не встигли вони пройти й двадцяти метрів, як поруч різко зупинилася машина, і водій, перегнувшись через сидіння, відчинив задні двері. Давайте-давайте, а то тут стоянка заборонена!

Олесі навіть у голову не прийшло, що це може бути небезпечно, та й впізнала вона чоловіка зустрічалися в коридорах поліклініки, куди той приводив свого сина приблизно одного віку з Івасиком.

Дякую! щиро подякувала вона Стасю після поїздки (у дорозі вони, звичайно, познайомилися).

Будь ласка! весело посміхнувся він. А номерок дасте?

Вона одразу ж напружилася.

Вибачте, але з одруженими чоловіками я не зустрічаюся, і, не слухаючи його далі, разом із сином пішла до підїзду.

Олеся й не думала, що вони так швидко знову побачаться, але вже наступного дня Стась чекав на них у дворі.

Я не одружений, замість вітання він простягнув їй свідоцтво про розлучення. Це сталося місяць тому.

Вона втомилася від самотності? Стась був занадто веселим і турботливим? Він чомусь одразу сподобався Івасикові?

Пізніше Олеся не могла зрозуміти, чому погодилася, щоб новий знайомий погуляв з ними разом, а потім зайшов на вечерю.

З того дня вони бачилися майже щодня, і вона закоху

Оцініть статтю
ZigZag
Повернулася додому — а чоловіка немає, і речей його теж немає