На підлозі лежав жіночий одяг, і коли я зайшла в спальню побачила його з іншою жінкою
Україна
Ярослав і я були разом понад три роки наші стосунки завжди здавалися щасливими і сповненими довіри. Ми вже познайомилися з батьками одне одного, навіть почали планувати весілля десь у вересні. Мені здавалося, що нарешті зустріла того, з ким хочу дітей, хатину в Карпатах і навіть сивіти поруч
У день, коли Ярослав повертався із відрядження до Львова, я вирішила зробити йому несподіванку: взяла відгул на роботі, спекла кекс з яблуками та гайнула тролейбусом до його квартири. Добре, що мала власний ключ поки він спав, я навіть заварила каву по-українськи та застелила скатертину квітчасту.
Відкриваю тихенько двері до спальні, ще не встигла зробити крок, і раптом ногою перечепилась через щось мяке. У кімнаті було темно, тож я засвітила екран телефону по всій підлозі розкиданий жіночий одяг, чужі туфлі на підборах, а далі У глибині ліжка Ярослав спав в обіймах незнайомки.
Світ зсунувся, як у тумані: я ані слова, лиш тихо прикрила двері, поставила кекс та ключі на тумбу й вийшла. На дворі повіяв крижаним вітром, і додому до батьків мені повертатися не хотілося. Я сіла на лавку в парку, десь між кущами бузку, і сльози самі котилися по щоках.
Згодом біля мене присів хлопець у вишитій сорочці і несміливо спитав, що трапилося. Про зраду я не зізналася, просто почала казати щось про холод, про осінні дощі Слова самі лилися, мов чай із самовара. Якось самі собою ми опинилися в нього вдома пили гарячий травяний чай із липи та слухали радіо.
Тепер ми разом я вже звикла бачити чашки з його ініціалами на кухні, а наші плани на весілля сповнені сміхом та обіймами. Думаю, доля сама підкинула мені цю зустріч у нічному парку, бо в нашому житті все трапляється невипадково.
