Розгром на кухні: історія, яка розігнала заручини
Того вечора, коли до Дмитра завітав його давній друг з дитинства Богдан, усе почалося як звичайна тепла зустріч старих приятелів. Вони сиділи на кухні, згадували шкільні часи, сміялися, наливали собі по келиху. Було затишно і по-справжньому по-родинному.
Раптом хлопнули двері.
— Це моя наречена повернулася! Зараз познайомлю вас, — із радістю оголосив Дмитро.
У кухню зазирнула струнка дівчина. Богдан різко завмер. А вона, побачивши його, ніби на мить скам’яніла.
— Знайомся, це Богдан, мій друг зі школи! — весело сказав Дмитро.
— Дуже приємно, — вимовила дівчина насилу. Її звали Олена. І майже одразу вона вийшла з кімнати, не сказавши більше ні слова.
Щойно двері за нею зачинилися, Богдан дістав телефон:
— Дімо… Мушу тобі дещо показати.
Він увімкнув відео і повернув екран до друга. За секунду Дмитро зблід, ніби побачив привида.
Тиждень тому.
— Привіт, ти вільний зараз? — почувся знайомий з дитинства голос.
Хоч минуло багато років з тих пір, як Богдан поїхав працювати до Львова, Дмитро впізнав би його голос у будь-якій ситуації — навіть серед ночі, якби його розбудили.
— Богдане! Та ти що! Звичайно, приїжджай! В мене якраз вільна кімната, поживеш, поки шукаєш оренду. І познайомлю тебе з Оленою, моєю нареченою. Вона, до речі, теж зі Львова.
— Оце так збіг, — засміявся Богдан. — Гаразд, чекай мене через тиждень.
Коли Дмитро розповів Олені про приїзд друга, та, здавалося, напружилася.
— А хто готуватиме йому? Хто прибиратиме? — капризно запитала вона, демонструючи бездоганний манікюр.
— Ми ж удвох все робимо. І посуд, і прання ділимо навпіл. Богдан доросла людина, а не дитина. Впорається.
— Дивись мені, — похмуро відрізала Олена.
Зустріч друзів пройшла тепло. По дорозі з вокзалу вони балакали, сміялися, обговорювали життя. Дома Дмитро дістав пляшку — «за приїзд».
— Трохи, завтра ж на зустріч з роботодавцем, — попередив Богдан.
До вечора, коли Олена повернулася з роботи, чоловіки вже прибрали кухню, заварили чай і ввімкнули футбол.
— Олено, знайомся, це Богдан.
Побачивши Богдана, дівчина різко змінилася в обличчі. Але швидко взяла себе в руки:
— Ми знайомі. Львів. Привіт, Богдане. Не чекала.
— І я не чекав, — усміхнувся він.
— Що на вечерю? — різко змінила тему Олена і пішла у спальню.
Пізніше, залишившись наодинці, Дмитро запитав:
— Що трапилося, Олено? Ти з самого вечора немов не своя.
— Ти мені не повіриш, — прошепотіла вона.
Але після наполегливих розпитів розповіла: у минулому вона недовго зустрічалася з Богданом. Він нібито поводився нав’язливо, а коли вона його відштовхнула — почав розпускати плітки, намагаючись заплямувати її ім’я.
— Він і тобі щось розповість, обов’язково.
— Богдан? На таке він не схожий…
Олена заплакала, схопилася і почала збирати речі.
— Якщо ти мені не віриш — між нами усе скінчено. Або я, або він. Вибирай.
— Почекай… Я поговорю з ним вранці. Якщо правда, прожену.
— Тобто ти ще сумніваєшся?! — скрикнула вона, грюкнула дверцятами валізи і вийшла з кімнати.
Коли Дмитро зайшов на кухню, Богдан уже чекав його.
— Вона пішла? Я все чув, тут стіни — як папір, — спокійно сказав він.
— Богдане, скажи чесно… Олена говорила правду?
Той мовчки дістав телефон, кілька разів прогортав галерею і простягнув екран.
На відео дівчина, дуже схожа на Олену, але у викликальному макіяжі, танцювала на столі в клубі. Голос за кадром нетверезими гукКоли Дмитро подивився на екран, він усміхнувся, бо зрозумів, що його майбутнє з Оленою – це просто глухий кут.
