Ну, ти знаєш, в мене була така історія… Я ж сама покинула родину заради іншого чоловіка, і через мене наш шлюб із Сергієм зруйнувався. Сергій вирішив, що я повинна якось компенсувати йому розбите серце. Він не дав забрати сина а син, Остапчик, і сам сказав, що хоче жити з татом, а не зі мною. Звісно, мені це боліло, але я не могла ні змусити, ні забрати його силою. Все ми швидко «вирішили»: мене відпустили, а я зобовязалася висилати гроші раз чи двічі на місяць. Тоді Сергій ще працював, мав дохід, але коли помітив, що я добре заробляю, та ще й мій новий чоловік Ігор підкидає гроші на витрати Остапа, щоб той ні в чому не був ущемлений, Сергій просто покинув працювати й почав жити лише на моїх гривнях.
Поки Остап ріс, Сергій його дуже балував: обіди зі Львова в «Пузатій хаті», прогули в школі можна було не ходити, коли заманеться, поїздки на море в Затоку, і всяка дорога техніка додому. З часом у сина виробилася така зверхня поведінка, а мене він усе рідше хотів бачити. Що б я не купила чи не зробила для нього «тато» миттєво робив краще, і ще й усе за мої гроші. В одинадцять років Остап навіть не задумувався, як так, що у його тата стільки всього, якщо той постійно вдома.
Ігор мені якось каже: «Та може, ти їм забагато віддаєш?». Ми тоді всерйоз задумалися про вищу освіту сина, і вирішили, що краще відкладати на його майбутнє, ніж щоб Сергій усі витрати розтринькував на дурню. Я про це особисто сказала Сергію: мовляв, досить, я вже довго забезпечую вашу родину, тепер твоя черга я відкладатиму на університет Остапа. Він у відповідь почав звинувачувати мене яка з мене мати була й дружина, щось там про суди сказав і «ти мені ще аліменти маєш, бо нічого нам не платила».
Я радилася з адвокатами ті кажуть, не звертай уваги на ці погрози, йому нічого не світить вже всі знають: не працює, живе на мої гроші. А мені від того хіба легше? Син ще більше на мене образився, думає, що я не хочу допомогти його татові. От така дурна ситуація…
