— Доброго вечора, громадяни, сусідка знизу скаржилась на галас і крики з вашої квартири, — на порозі стояв дільничний, — Дозвольте пройти.
— Звичайно, — тремтливим голосом відповіла Оксана, — заходьте, тільки зараз дитинку заспокою.
Насправді ж Оксана тремтіла зовсім не через візит поліції, а тому, що чоловік знову її побив. Цього разу за те, що вона вилила всю горілку у вбиральню. Ярослав, помітивши це, розлютувався:
— Я чоловік і маю право розслабитись після роботи! Ти вдома сидиш у своїй декретній, а я на будівництві впарююсь! Іди купи мені пляшку!
— Не піду, — відрізала Оксана, — Ти щодня пʼяний, син тебе вже боїться. Демʼянчикові рік, а він вже встиг надивитись! Годі пити, Ярославе!
Під несамовитий плач дитини її матір знову отримала тумаків. Шум почула сусідка Ганна Іванівна і, як завжди у підозрілих ситуаціях, викликала поліцію.
До речі, Ганна Іванівна була тим ще фруктом. Сусіди не просто її недолюблювали — вони її ненавиділи. На кожного з них невтомна Ганна Іванівна колись дала заяву. І не обовʼязково в поліцію — були ще й інші інстанції: адміністрація, ЖЕК, навіть органи опіки.
— Знаєте, мені здається, що Сашка з пʼятої квартири зовсім не їсть, такий худий і ходить у латаному, — дзвонила Ганна Іванівна в опіку, — Перевірте цю родину, бо мати занадто радісна, не інакше як щось погане робить.
Співробітниця опіки записала скаргу і обіцяла «турботливій громадянці» прийняти заходи.
А бідна мама, яка дотримувалася з Сашком лікарської дієти через його надмірну повноту, була в шоці, коли до неї завітала ціла комісія. Виявилось, що хлопчик схуд завдяки дієті, тому мати й раділа. А що до одягу — то хоч Сашко був повненьким, але неймовірно жвавим, тому штани та футболки на ньому «горіли».
Але Ганна Іванівна, звичайно, цього не знала, бо з сусідами не спілкувалась і навіть уникала їх.
Старожили розповідали, що колись, дуже давно, до неї в квартиру вдерлися злодії. З того часу вона перестала довіряти сусідам, бо певна — саме вони «підказали» злочинцям, що вона з чоловіком зняли гроші на старенькі «Жигулі». Чоловік тоді важко постраждав у бійці і незабаром помер, а Ганна Іванівна так і не оговталася від удару і більше заміж не вийшла.
Але молоді сусіди, яких була більшість, про це і гадки не мали.
— Прибирайте за своїм псом, ось, взяли моду сміттям розкидати! Швидше приберіть, а то буде гірше! — кричала Ганна Іванівна на молодого сусіда під час вечірнього вигулу.
— Тобі треба — ти й прибирай, стара пика, — огризнувся хлопець.
Великий пес, який якраз «зробив справу», загарчав на жінку і натягнув повідок. Ганна Іванівна відступила, затаївши в душі обраА наступного дня Оксана з Дем’янчиком на руках та Ганна Іванівна разом пішли в суд, щоб назавжди позбутися страху і почати нове життя.
