Ось твоя історія, адаптована для українського читача:
У невеличкому містечку, схованому серед пагорбів та соснових лісів, де осінній вітер гнав по вулицях сухе листя, життя текло повільно, але з прихованою журбою. У будинку біля підніжжя старої гори, де осень пахла смолою та димом, жила Оксана. Її життя здавалося ідеальним: коханий чоловік Богдан, донька Соломія, простора квартира в центрі та затишний будинок за містом. Богдан називав своїх жінок «мої зірки» і пестив їх, як тільки міг. Коли Соломія була маленькою, він уставав до неї вночі, щоб Оксана могла виспатися. Їхній дім був сповнений любові, сміху та тепла.
Бізнес Богдана процвітав, гроші лилися рікою, і Оксана ні в чому не знала потреби. Він не хотів, щоб вона працювала, і вона із задоволенням присвячувала себе доньці та домашнім турботам. Вони гуляли парками, купували сукні, облаштовували затишок. Але іноді тишу їхнього життя порушували дзвінки. Невідомі голоси шепотіли: «Твій чоловік не такий простий. У нього інша, він знімає їй квартиру, оплачує всі її примхи». Оксана відганяла ці думки, списуючи на злість. Богдан іноді затримувався, їздив у відрядження, але, повертаючись, сипав її та Соломію такою любов’ю, що сумніви розчинялися, як ранковий туман.
Роки минали. Соломії виповнилося шістнадцять, коли життя Оксани розвалилося, як картковий будиночок. Богдан загинув у аварії. Його машину занесло на обледенілій дорозі, і він врізався у вантажівку. Але найжахливішим було дізнатися, що він їхав не з ділової поїздки, а від коханки з сусіднього міста. Обоє не вижили. Правда, яку Оксана заперечувала роками, накрила її, як крижана хвиля. «Доброзичники» мали рацію. Богдан вев подвійне життя, і весь їхній світ був брехнею.
— Як я могла не бачити? — шепотіла вона, дивлячись у порожнечу. — Він брешав мені, зраджував, а я вірила кожному його слову.
Співчутливі погляди співробітників з фірми, де працювала його коханка, пекли, як гаряче вугілля. Усі знали, крім неї. Її душа розривалася від болю та сорому.
Нотаріус оголосив заповіт. Богдан залишив усе Оксані: бізнес, квартиру, заміський будинок, заощадження. Окремий рахунок був для Соломії — на навчання за кордоном. Але гроші не приносили радості. Оксана не хотіла ні бізнесу, ні розкоші. Її світ став сірим, а життя — порожнім. Вона не хотіла жити.
Соломія, її ніжна дівчинка, раптом стала чужою. Вона вимагала всього й одразу, наче мати була зобов’язана виконувати кожну її примху.
— Мам, мені потрібен новий телефон, — заявила Соломія. — І не кажи, що старий щей годиться.
— Соломія, але ж Богдан подарував тобі останню модель перед… — Оксана запнулася, нездатна вимовити слово «смерть».
— Ніколи не смій мені відмовляти! — кричала донька. — Тато робив усе для мене, а ти забрала його бізнес і скупишся! Він мене любив, а ти… — Соломія кинула телефон об стіну й замкнулася у кімнаті.
Оксана опустилася на диван, відчуваючи, як сили залишають її. «Чому вона така? — думала вона. — Де моя дівчинка, що сміялася разом із нами?»
Рік Оксана прожила, як у тумані. Але одного разу їй приснився Богдан. Він стояв, усміхався, але мовчав. Після того сну в ній щось клацнуло. «Я не хочу існувати, мучитись його зрадою, — вирішила вона. — Ми з Богданом вчилися разом, я знаю бізнес не гірше за нього. Час жити». Вона привела себе до ладу, зробила стильну стрижку, вдягла діловий костюм і поїхала до офісу.
Співробітники зустріли її з підозрою й шепотами: «Оксана ще себе покаже… Чи провалиться?» Але вона швидко взяла все у свої руки. Партнери, старі й нові, поспішали на зустрічі, бізнес ожив. Оксана відчувала себе потрібною, живою.
Лише Соломія не вірила в матір. «Мам, ти й бізнес? — сміялася вона. — Ти все життя сиділа вдома, а тепер граєш у ділову жінку? Продай усе, поки не розорилась. Хоча й приодяглася, молодшою не стала. Чи думаєш, хтось на тебе повіриться? Ну, може, якийсь мисливець за грішми», — голосно сміялася донька.
Оксана стримувала біль від цих слів. «Соломіє, я сама вирішую, як жити. А ти готуйся до іспитів», — спокійно відповідала вона.
Соломія поїхала вчитися за кордон. Оксана заглибилася у роботу, і бізнес розквіт. Вона насолоджувалася незалежністю, успіхами, прибутками. З донькою вони дзвонилися, але Соломія залишалася різкою. Оксана просила її бути обережнішою у чужій країні, але чула лише глузування.
Вирішивши оновити заміський будинок, Оксана замовила своєму заступнику Олегові знайтиОлег знайшов бригаду будівельників на чолі з Антоном, і коли вони зустрілися, Оксана відчула, що ця зустріч змінить щось у її житті.
