Привіт, подруго, послухай, я хочу розказати тобі про Олену Коваль, яку я колись знала.
Коли вона виходила з київської лікарні, дверима її зупинив молодий чоловік.
Вибачте, сказав він, затримавши погляд на Олені.
Одразу після цього його очі стали холодними, він відвернувся і, ніби забув, що вона існує. Олена часто ловила такі погляди. На стрункі й довгі дівчата дивились інакше в їхніх очах зявлялася яскрава, хоч і навязлива захопленість. Олені боліло від цієї несправедливості: хіба вона винна, що народилася такою?
Ще в дитинстві всі захоплювалися її пухкими щічками, мякими ніжками і круглою попкою. На уроках фізкультури в школі вона завжди була першою в шерензі дівчаток. На жаль, їй підходили образливі прізвиська жирна Свинка чи гарбуз. Діти, як відомо, бувають жорстокими, а вчителі лише кивали, не втручуючись.
Олена випробувала різні дієти, та голод постійно її підганяв, і кілограми поверталися. Вона була симпатичною, але зайва вага псувала враження. Спершу мріяла стати вчителем, та зрозуміла, що діти й надалі будуть кидати в неї образливі клички, тож вибрала медичну шлях.
Коли людям важко, їх не хвилює, якою виглядом має лікар, лише чи полегшить він біль. У групі студенток не було хлопців, дівчата займалися своїми справами, закохувалися, вийшли заміж, а Олена залишалася сама. На заняттях її ставили на перший ряд, де вона була своєї широкою спиною захисницею однокурсниць.
Вона часто дивилася на вітрини з красивими сукнями, мріючи про них, та одягалася в просторі кофти та широкі спідниці, щоби приховати недоліки. Олена добре вчилася, уколи ставила вправно, без болю, і пацієнти, особливо літні, її полюбляли.
Одного разу під час поїздки на льодовий каток зі школярами хлопці почали кидати їй підлізкі зауваження: «Дивись, мясокомбінат підїжджає». Це змусило її хотіти плакати.
Мама намагалася знайомити її з синами подруг, і Олена кілька разів ходила на побачення. Один хлопець, побачивши її, імітуючи, ніби нікого не чекатиме, відвернувся, а інший, ще не познайомившись, схопив її. Вона відштовхнула його, і той упав у калюжу, кричачи на неї: «Чого катаєшся? Тепер я тобі допоможу!». Сльози затуляли її очі, і вона більше не виходила на побачення.
У соцмережі Олена поставила аватарку Фіони зі «Шрека». Коли хтось запитав, як вона виглядає в реальності, вона відповіла, що саме така, лише не зелена. Хлопець сприйняв це як жарт, написав, що вона втомилася від навязливих шанувальників, і запросив на зустріч. Олена одразу припинила листування.
У коридорі відділення її зловив шестирічний хлопець:
Ти куди біжиш? Тут хворі лежать, не шуміть, сказала вона, схопивши його за руку.
Хочу покататися по лінолеуму, щиро зізнався він.
З ким ти прийшов?
З татом і бабусею. Де туалет?
Підемо, провела його Олена кінець коридору.
Дитина кинула на неї поблажливий погляд, а Олена не образилася. За дверима почувся шум води, і хлопчик вийшов до неї.
Тепер підемо, покажеш, в якій палаті лежить бабуся, сказала вона.
Хлопчина поплив до однієї з палат, зупинився перед четвертою, підняв палець до губ і сказав:
Ось ця.
Ти не подивився номер? засумнівалася Олена.
Усе знаю, навіть цифри. Ось її двері, вказав він на палату з номером пять.
Ах ти пустун! виглядала, ніби засмучена.
Як тебе звати?
Ілля, відповів хлопець, коли відкрили двері пятої палати, і зявився високий чоловік.
Він суворо подивився на Іллю і сказав: «Ілля, що так довго?». Після короткого погляду на Олену, його інтерес до неї зник.
Він не бавився, сказала Олена, відходячи.
Наступного дня Ілля з татом знову відвідали бабусю. Чоловік пройшов повз Олену, не глянувши. Вона показала йому язик. Ілля, повернувшись, підняв великий палець і посміхнувся.
Олена зайшла в пяту палату і запитала:
Ви сьогодні гарно виглядаєте, Ганно Кирилівно. Чи був ваш онук сьогодні?
Так, чудовий хлопчик. Хочеться подивитися, яким він виросте.
Ще рано для того, щоб про це думати. Ви ще правнуків будете нянчити, відповіла вона.
Ганна подихала і розповіла, що її син одружився з красунею, та виявилося, у неї був ще один син, а її чоловік переніс інфаркт.
Олена весь день розмірковувала над цими історіями, коли зайшла, щоб зробити укол.
Ганно Кирилівно, не хвилюйтеся, суворо сказала вона.
Ганна простягнула листок з малюнком хлопчика, який тримав батьків за руки.
Це Ілля і його батьки, сказала вона.
Він намалював свою маму, вперто відповіла Олена.
А її вже не памятає, бо вона була худенька, а на малюнку велика, навіть вища за татка. Це ви, підкреслила Ганна, і Олена зрозуміла, що навіть дитина бачить, яку вона має «повноту».
Тоді Олена й Ілля почали спілкуватися частіше. Одного дня Ілля підбіг до неї в коридор і запитав:
Доброго дня. У вас надійні руки?
Не знаю, зніяковіла вона.
Бабуся сказала, що в надійних руках, підказав хлопчина. Її скоро випишуть, правда? А у мене вже за тиждень день народження.
Скажу, що скоро випишуть, відповіла Олена, і скільки тобі?
Шість, гордо сказав Ілля. Запрошую на день народження.
Дякую, прийду, але спершу спитаю у твого тата, відповіла вона.
Ілля швидко помчав до тата, а Олену відволікли. Наступного дня Іван Петренко, батько Іллі, під’їхав з сином і запросив Олену на свято:
Тату, ти обіцяв, сказав Ілля, тримаючи тата за руку.
Памятаю, відповів Іван, показуючи адресу. Приїдьте в суботу о першій годині дня.
У мене немає планів, згодилася Олена, трохи червоніючи.
Виходячи з підїзду, вона купила все необхідне в аптеці, бо вже готувалася до візиту.
Коли вона натиснула кнопку дзвінка, двері швидко відчинилися, і Ілля, підбігши, обійняв її, настільки, наскільки дозволяють його маленькі руки.
Вони зайшли в простору вітальню, де вже стояв святковий стіл, Іван, його блондинка-модель і старший чоловік дідусь Іллі.
Познайомтеся, це моя рятівниця Олена, представила її Ганна Кирилівна, а це Борис Іванович, мій чоловік, і наша знайома Світлана.
Блондинка підняла брову, а під час накладання салату Олена випадково зачепила келих, і вино розлилося на коліна. Після короткої метушні усі трохи розвеселилися.
Іван спробував пояснити, що його мама приготувала фірмовий пиріг і запропонував відвезти Олену додому.
У машині вони їдуть мовчки, доки Олена не розповіла, що не просила проводжати, і що не планує з ним одружуватися.
Іван, схвильований, вдруге поцілував її, а вона різко відштовхнула його:
Ти що? Тобі набридли блондинки? Пишеш, що я «повна», щоб розвеселити? вигукнула вона, очі блищали гнівом.
Вона не знала, що саме її так вразило. Іван виглядав захопленим, а блондинки грали роль холодних.
Вибачте, сам не розумію, чому так вчинив, сказав він, і Олена вийшла з машини.
Наступного серпня стало холодніше, дощ і вітер підняли листя. Три тижні пройшли з дня Ілляного святкування, і Олена не бачила Івана.
Вона повернулася з роботи, скинула мокрі черевики, і мама запитала, чи був у її дому молодий чоловік. Олена швидко подзвонила Івану, який сказав, що Ілля захворів і потребує уколу.
Вона кинулася в аптеку, закупила все потрібне і, прибувши, побачила Іллю, який з цікавістю підводив очі.
Ти памятаєш, що у мене надійні руки? сказала вона, простягнувши шприц.
Хлопчик заплющив очі, а потім з усмішкою сказав, що було трохи боляче, але він впорався.
Іван спостерігав за нею, і вона відчула, як його погляд, незвичний раніше, робить її червоніючою та ще красивішою.
Пізніше Іван запропонував:
Підемо в кафе?
Ти робиш це заради сина? відповіла вона, Я не можу любити, бо вважаю себе товстою.
Ти ж не товста, ти тепла, добра, і дітям подобаєшся, запевняв він. Давай спробуємо створити сімю.
А якщо повернеться мама Іллі?
Не повернеться, вона вже розлучилася і не хоче дітей.
Олена кивнула і просто сказала «так».
Усе це показує, що у кожного з нас є своя друга половинка, навіть коли ми не вважаємо себе красивими. Тільки іноді треба зупинитися, подивитися у дзеркало й зрозуміти, що в нашій «бридкій каченаті» ховається білий лебідь чуттєва, любляча душа, створена саме для одного.
Любі, бережіть себе і не забувайте, що справжня краса це те, що в серці.
