**Історія однієї свекрухи.** — Ви не повірите, з ким я щойно познайомилася!
Марічка залетіла додому, швидко помила руки й прямувала на кухню. Батьки вже сиділи за столом.
Дівчина перепросила, що запізнилася на обід, і почала розповідати неймовірну новину: «Ви не уявите, кого я сьогодні побачила! Мій брат знайшов собі дівчину. Гарненька, жвава, рудоволоса — наче промінь сонця. Звати її Олеся. Працює на автомийці, де ми звикли мити машину. Там вони й познайомилися. Схоже, у них все серйозно. Яка чудова звістка!» — буркотіла Марічка, не зупиняючись. Її батько, Тарас Григорович, підвів голову від тарілки й, усміхаючись, промовив, що це добре, бо він уже почав сумніватися в орієнтації сина. Мати Марічки, Надія Степанівна, обурилася словами чоловіка й засмутилася, що син знайшов собі дівчину на автомийці.
«Ну і хто там може працювати? Тільки ті, кого нікуди більше не взяли. Без освіти, без манер, без виховання. Та й що вони за красуні? Автомийниці — одне слово. Жодна з них не варта нашого сина!» — не заспокоювалася Надія Степанівна. Тарас Григорович не погодився: «Нащо ти так? Люди бувають різні. Можливо, дівчина підробляє, а сама вчиться заочно. Не погано, коли людина працює — значить, цінує гроші. І синові не доведеться її утримувати. А ти вже й засуджуєш, навіть не побачивши. Хто знає, може, вона чудова? Наш син не з тих, хто бере першу-ліпшу».
Але Надія Степанівна була на рішучому: «Ось прийду й подивлюся на цю красуню. Побачу, чим вона нашого сина причарувала. Зроблю так, що її звідти виженуть — нехай не лізе до заможних хлопців! Шукатиме собі нареченого з її кола».
Наступного дня Надія Степанівна справді пішла на автомийку. Відразу ж влаштувала скандал: кричала, вимагала покликати Олесю, яка «її сина обдурює», й погрожувала, що дівчину звільнять за знайомства з клієнтами. Але Катря, яка зустріла жінку біля входу, заперечила: «Ми не знаємо такої. Можливо, вона в іншу зміну. Повертайтеся завтра».
Сердита, але безпомічна, Надія Степадівна пішла геть, нічого не досягнувши. Але пообіцяла повернутися.
Катря підійшла до Олесі й зауважила: «Не варто було заводити роман з клієнтом — за це справді звільняють. Це в контракті прописано». Але Олеся відповіла: «Ми з Дмитром зустрічаємося вже рік. Він мене настоював, а тепер хоче познайомити з батьками. Але я відкладаю — спершу закінчу інститут, знайду роботу. А поки що мені потрібна ця посада — я живу в гуртожитку й не хочу брати гроші у своїх». Катря пообіцяла нікому не розповідати про інцидент, але порадила попросити Дмитра поговорити з матір’ю, щоб вона більше не приходила зі скандалом.
Вечером Дмитро різко заговорив із матір’ю: «Що ти намагаєшся зробити? Хочеш нас посварити? Олеся на автомийці тимчасово. І будь-яка праця гідна поваги. Ти її навіть не знаєш — вона добра й умна дівчина. Я її люблю. Якщо ти ще раз з’явишся там — я піду з дому, і ми житимемо з Олесею окремо. Тоді ти нас більше не побачиш. Не лізь у наші стосунки. Я одружуся на ній. І це останнє слово».
Надія Степанівна мовчала. Вона знала свого сина — він не кидався словами. Зробить так, як сказав. Не бажаючи втратити його, вона вирішила більше не втручатися.
Минуло два роки. Дмитро й Олеся влаштували весілля. Родичам нареченого сподобалося свято. Надія Степанівна з гордістю зізналася, що їй допомагала готувати весілля невістка. Олеся виявилася розумною дівчиною — закінчила інститут із червоним дипломом, знайшла гарну роботу й заробляє не менше за Дмитра. До того ж вони чекають дитину — Олеся на третьому місяці.
Тарас Григорович підійшов до дружини й запросив на танець. Шепнув їй на вухо, що йому пощастило з дружиною — як і синові. Вони приєдналися до молодят і закружляли у вальсі.
А ви як вважаєте — чи варто матері вибирати наречену для сина?
