Мама і донька ось два різні світи. А донька виявилася дочкою моєї подругиІрини.
Відпустка в Анталії, Туреччина, завершилася вагітністю, а згодом пологами. На світ зявилася О́ленка темношкіра дівчинка з чорними оченятами.
Ірина працювала, а Оленка доглядала малечу, проте ввечері вона вирушала розвіяти буденність. Часом вона приводила когось до дому. Мама знала про це, проте не втручалась у справи доньки.
Коли Оленці виповнилося пять, Ірина оголосила, що йде до чоловіка. Його ще не повідомили про дитину. Подруга просила маму прийняти Оленку до себе.
Мамі довелося розійтися з роботою й жити на скромну пенсію в гривнях. Ірина іноді підкидувала трохи грошей на картку.
Оленка дуже сумувала за мамою. Вона стояла біля вікна, дрижала від кожного шелесту у підїзді.
Ірина зявлялася все рідше, переказуючи гроші на картку. Але одного вечора вона вирішила навестити доньку. Принесла подарунки, цукерки і прийшла ближче до сутінків, коли Оленка після ванни вже сиділа у піжамі, глянувши у телевізор на улюблену програму «Спокійна ніч, малеча».
Почувши голос матері, Оленка підскочила з дивану, кинувшись до Ірини, обхопила її руками за шию:
Мамоччо, так сумувала! Я тебе люблю!
Оленко, мамі боляче, відпусти руку. Я теж тебе люблю, відповіла Ірина, а дівчинка трималася так міцно, що мати ледве розвязала маленькі пальці.
Тоді Оленка схопила мати за ноги:
Ти не підеш? Ти більше мене не залишиш? Тепер ми разом назавжди?
Терпи ще, Оленко, скоро я тебе заберу, сказала Ірина, а зараз мені треба йти.
У цей момент я сиділа на кухні, сльози лилися як град. Подруга шукала в аптечці «активоване вугілля».
Ірина попрощалася, хлопнула двері. Оленка сиділа на підлозі, схрестив руки на колінах, не плакала, лише дивилася в одну точку.
Мама мене не любить, вона мене кинула. А от батька у мене немає. У всіх є, а в мене ні.
Дитинко, я тут, сказала бабуся, піднімаючи Оленку з підлоги.
Оленка обняла бабусю, притиснула голову до її плеча.
Бабусю, розкажи казку про петрушка і лисичку?
Звичайно, розкажу, а тепер лягай, я тобі ще розповім.
Я махнула Ірині рукою, що йду, а вона відповіла поглядом.
Нехай Бог дарує здоровя бабусі, аби вона виховала дитину. Можливо, мама ще розкажеся. У житті все трапляється.
У моєму житті був випадок ще в радянські часи, коли жінка зєдналася з чоловіком і не сказала про дитину. Через рік правда виплила назовні, коли потрібна була медична допомога матері.
Чоловік, дізнавшись, що вона так обійшлася з їхньою дитиною, кинув її. Сказав, що така мати не потрібна його майбутнім дітям.
Хочеться вірити в краще.
