Одного разу Катерина вирішила заїхати на свою дачу, щоб перевірити ділянку після зими. Був ясний жовтневий день, сонячно, але з легким осіннім холодком. Вона прокинулася рано, випила кави, зібрала сумку з інструментами та термос із чаєм. Ділянка знаходилася за селищем Вересень, за сорок кілометрів від Львова. Катерина купила цю землю ще до шлюбу, на заощадження з роботи веброзробниці. Тоді ціни були доступні, і вона встигла придбати дванадцять соток із невеличким садовим будиночком. Всі документи були оформлені на неї.
За пять років вона облаштувала дачу: посадила яблуні, груші, розвела город, полагодила паркан, пофарбувала будиночок. Літом вона приїжджала сюди щовихідних, копалася у землі, відпочивала від міської метушні. Її чоловік, Андрій, рідко супроводжував її. Казав, що не любить копатися в землі, що комарі кусають, що нудно. Він волів залишатися у Львові, зустрічатися з друзями чи дивитися футбол. Катерина не наполягала. Це був її особистий простір, де вона могла бути наодинці з собою.
Востаннє вона була на дачі ще в серпні. Потім почалися робочі клопоти, проєкти, і вільний час зявився лише зараз. Катерина вирішила перевірити, чи все гаразд: чи зачинені вікна, чи не протікає дах, чи не залізли випадкові тварини. Треба було прибрати опале листя й підготувати ділянку до зими.
Вона сіла в машину, ввімкнула радіо й вирушила в дорогу. Шлях зайняв трохи менше години. За вікном миготіли поля, переліски, села з деревяними хатками. Осінь пофарбувала дерева у золоті та багряні кольори, листя вкривало узбіччя. Катерина любила цю пору року: прохолоду, тишу, запах вогнища.
Підїжджаючи до хвіртки, вона помітила незнайому машину чорний кросовер, припаркований біля воріт. Вона насупилася. Хто це міг бути? Сусіди їздили на стареньких «Ладах», а така машина тут виглядала чужорідно. Катерина пригальмувала, вийшла із авто й підійшла ближче.
Крізь ґрати воріт вона побачила Андрія та його матір Оксану, які вели незнайомого чоловіка по ділянці. Катерина завмерла. Що вони тут роблять? Андрій зранку сказав, що їде до друга допомагати з ремонтом. А свекруха взагалі ніколи не приїжджала на дачу, скаржилася на болі в спині й суглобах. І ось тепер вони прогулювалися її землею з якимось чоловіком у діловому костюмі.
Катерина придивилася. Андрій показував рукою на куток, де росли старі груші. Оксана кивала, щось розповідала, жестикулюючи. Незнайомець щось записував у блокнот, оглядав землю, паркан, будиночок.
Оксана жваво розповідала:
Тут можна звести гарний будинок, місце просторе, все зручно. Сусіди тихі, ліс поруч, річка за півтора кілометра. Електрика є, вода з колодязя, чиста. Ділянка рівна, фундамент буде стояти міцно.
Катерина не вірила своїм вухам. Свекруха рекламувала її землю, немов агент з нерухомості. Розповідала про переваги ділянки, на якій сама ж ніколи не була.
Андрій додавав:
Так, документи оформимо швидко, купівля пройде без проблем. Все чисто, ніяких обтяжень. Ціну обговоримо, але вона адекватна. Можна поторгуватися.
Катерина стиснула кулаки. Кров прилила до обличчя. Вони намагалися продати її ділянку без її відома. Просто привели покупця й показували, немов це їхня власність.
Вона згадала, як півроку тому Андрій питав, чи не хоче вона продати дачу. Казав, що можна виручити гарні гроші, купити більшу квартиру. Катерина відмовилася. Тоді Андрій знизав плечима й більше не піднімав цю тему. Тепер зрозуміло чому він вирішив діяти по-тихому.
Катерина рішуче відчинила хвіртку. Металева стулка скрипнула, і всі троє обернулися. Андрій зблід, Оксана застигла з відкритим ротом, а незнайомець виглядав здивованим.
Катерина увійшла на ділянку й твердо сказала:
Земля оформлена тільки на мене. Жодних угод не буде.
Незнайомець заніяковів, пробурмотів: «Вибачте, мене ввели в оману», і швидко пішов. За хвилину його кросовер зник у хмарі пилу.
Катерина повернулася до Андрія та Оксани. Обоє стояли, немов прикуті.
Поясніть, що тут відбувається? холодно запитала вона.
Андрій спробував виправдатися:
Катю, це не те, що ти думаєш. Я просто показував ділянку знайомому. Він цікавився землею
І ти вже обговорював документи й ціну? Без мене?
Я не збирався продавати! Просто хотів дізнатися, чи він взагалі зацікавлений!
Катерина схрестила руки:
Зацікавлений настільки, що ти вже обіцяв швидке оформлення? Ти думав, я ніколи не дізнаюся?
Ми ж сімя! встряла Оксана. Земля повинна бути спільною!
Ні, вона моя. Куплена до шлюбу, оформлена на мене. І ви не маєте права нею розпоряджатися.
Оксана не здавалася:
Навіщо тобі ця ділянка? Ти сюди рідко їздиш! Краще продати й ку
