– Любий, забереш мене з роботи? з надією в голосі зателефонувала Зоряна чоловіку, сподіваючись, що після важкого дня не доведеться ще сорок хвилин трястися у переповненій маршрутці.
– Я зайнятий, коротко відповів Олексій. Проте на фоні було чітко чути, як працює телевізор. Виходить, Олексій був удома.
Зоряна ледве стримувала сльози. Їхній шлюб тріщав по швах, хоча ще якихось пів року тому чоловік носив її на руках. Що ж сталося і коли все так змінилося? Вона не розуміла.
Вона стежила за своєю фігурою, щоденно тренувалася у спортзалі. Готувала чудово не дарма працювала у відомому львівському ресторані. Ніколи не просила грошей, не влаштовувала сцен, завжди слухала чоловіка, була готова виконати будь-яке його бажання
– Ти його швидко розбалуєш, хитаючи головою, говорила мама, слухаючи Зорянині скарги. Не можна всім догоджати чоловіку.
– Я просто його люблю, безпорадно посміхалася дівчина. І він мене теж
******************************
Виявляється, я йому вже набридла, з болем кусала губу Зоряна, гортаючи історію браузера чоловіка. Виявилось, Олексій все вільне від роботи та сім’ї час просиджував на сайтах знайомств, листуючись одразу з кількома дівчатами. Невже не можна було поговорити зі мною відверто? Я б зрозуміла і відпустила. Навіщо мучити і себе, і мене байдужістю й брехнею?
Отже, розлучення. Вона сильна, вона переживе. Але просто так залишати це не збиралася. Маленька помста мала бути
Того ж вечора Зоряна зареєструвалася на тому ж сайті знайомств. Знайшла профіль Олексія, взяла чужу фотографію з мережі, трохи відредагувала, впевнена, що він клюне. І він повівся.
Завязалася палка переписка. У своїх повідомленнях чоловік клявся, що не одружений, готовий до серйозних стосунків і навіть дітей. Всіляко вихваляв себе, і це доводило Зоряну до сліз від сміху вона-то знала, як складно з ним ужитися по-справжньому.
– Може, зустрінемося? написала Зоряна і завмерла, чекаючи відповіді.
– Я тільки за, відповів Олексій майже миттєво. Але у мене вдома тимчасово живе сестра готується до ЗНО, тому краще на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Оце так одразу! ледве втримала сміх Зоряна, читаючи це. Чому ти так впевнений, що дівчина одразу погодиться на готель? Будь-хто інший міг би й образитися! Хоча, мені це ще на руку.
– А може у мене вдома? Я живу сама в котеджі під Львовом, ніхто не заважатиме А в голові вже запитання: а чи погодиться?
– Прекрасна ідея! Олексій був явно задоволений не витрачати зайві гривні на готель. Пиши адресу і час. Я прилечу туди на крилах кохання!
– Вулиця Соснова 25, о десятій вечора. Підійде?
– Звісно! Чекай на мене.
Близько девятої Олексій зробив вигляд, що його несподівано викликали на роботу. Довго не міг знайти ключі від авто і звернувся до дружини:
– Ти не бачила, де моя вязка ключів?
– Здається, на тумбочці була, Зоряна дивилася чесними очима, стискаючи ключі у кишені. Може, кіт кудись затяг?
– Ну, тоді викличу таксі. Мене не чекай, лягай спати.
І вона й не збиралася чекати. Навіщо? Це вечір вона провела з користю збирала свої речі. Добре, що мала свою квартиру, яка дісталася їй від бабці. Єдине, що вона залишила після себе це заява на розлучення, на самому видному місці.
Лише під ранок Олексій повернувся додому лютий та виснажений. Не тільки дорога за місто зайняла більше години але й Ганни з сайту там не було.
Адреса була справжня, дім також, але жила в ньому зовсім не та струнка дівчина з фото. Двері відчинила жінка, втричі більша за нього, у старенькому халаті, і Олексій віддав би всі свої гроші, аби забути це видовище.
Ледь відбився від навязливої господині, викликав таксі, мерз у тонкому піджаку, поки тачка петляла якимось польовими дорогами на окраїні. Ніч видалася йому справді «весела».
Лише зайшовши до квартири і побачивши на столі заяву на розлучення, Олексій зрозумів, хто стояв за цим «веселощами». Адже поруч, на столі, губною помадою було написано
Ця солодка помста…
