Рада, що свого часу вирішила не народжувати дітей: мені зараз 70, і я жодного разу про це не пошкодувала

Мені дуже радісно, що я колись вирішила не мати дітей. Мені вже сімдесят, і жодного разу не пошкодувала про цей вибір.
Цього дня я записалася до дерматолога й чекала своєї черги у вузькому коридорі районної поліклініки десь у центрі Києва. Поряд зі мною сиділа жінка, з якою ми завязали розмову. Вона одразу здалася мені відкритою та щирою співрозмовницею, а її погляди змінили мої думки про життя.
Я невимушено милувалася її виглядом: акуратна зачіска, вишукана сукня, колір лаку пасував до сережок. Я подумала, що їй не більше пятдесяти, але під час розмови вона зізналася, що їй давно вже за сімдесят. Я була вражена серед однолітків вона вирізнялася справжньою життєвою енергією.
Моя нова знайома, пані Галина Ковальчук, розповіла, що була двічі заміжня, але нині живе сама. З першим чоловіком розлучилася, коли ще була досить молодою. Вона свідомо не хотіла мати дітей.
Чоловік знав про її позицію ще до шлюбу, але після її тридцятого дня народження почав натякати: Справжня родина це ж діти. Але вона так і не відчула поклику материнства, тож не змінила своєї думки.
Зрештою було легше розлучитися, ніж народжувати дитину, до якої не відчуваєш жодної потреби. Вони щиро поговорили, й кожен пішов своєю дорогою.
Вдруге вона вийшла заміж за розлученого чоловіка, який вже мав доньку з попереднього шлюбу й більше дітей не прагнув. Вони добре жили разом, бо питання про дітей між ними навіть не виникало. Чоловік теж був радий, що діти в їхньому житті не тема для суперечок. Але їхнє щастя тривало недовго: чоловік загинув у ДТП під Одесою.
Пані Галина зізналася, що самотність для неї зовсім не обтяжлива. Навпаки, вона радіє, що не мусить ні з ким себе узгоджувати чи під когось підлаштовуватися. Вона впевнена: свого рішення не жалкувала й не буде.
Її подруги, які колись вірили, що діти подбають на старість, тепер лише зітхають із сумом. Діти виросли, поїхали чи виїхали на заробітки в інші країни, зрідка телефонують. Старі батьки їм не дуже потрібні. Саме через це пані Галина колись не захотіла ставати матірю і тепер про це ніколи не згадує із жалем. Її життя повне цікавих подій, вона цінує кожну мить і почуває себе щасливою. Відсутність дітей її надихає, а не обтяжує.
А як же склянка води на старість? питаю я.
Я не залишуся голодною чи недоглянутою, усміхається пані Галина. Поки мої подруги вкладали гривні у своїх дітей, я заощаджувала й тепер маю достатньо грошей, щоб забезпечити собі достойну старість і навіть оплатити приватну доглядальницю!
Як ви ставитеся до такого вибору? Ви погоджуєтеся з подібною думкою?