РІДНА ДРУЖИНА
Як ти стільки років уживаєшся з однією дружиною? У чому ваш секрет? мій брат щоразу, як приходив у гості, ставив ці запитання.
Любов і велике терпіння, ось і весь секрет, я завжди відповідав однаково.
Це точно не мій рецепт. Я всіх жінок люблю! Кожна для мене загадка. А жити з прочитаною книжкою вибач, хитрував брат.
Молодший брат Петро одружився у вісімнадцять. Його наречена, Ганна, була старша на десять років. Тиха, лагідна україночка Ганна закохалася в Петра всім серцем і на все життя. Петро ж сприймав цей шлюб як легкий флірт.
Ганна офіційно переїхала в будинок чоловіка, де жило ще семеро родичів. Там і народився їхній син Максимко. Ганна вирішила, що знайшла власне щастя. Молодятам виділили крихітну кімнату.
Ганна дуже цінувала свою колекцію порцелянових статуеток. Вона дбайливо зберігала їх і виставила на старому комоді на видному місці. Усі в нашій великій родині знали, як дорожить Ганна цією крихкою колекцією з десяти експонатів. Вона часто підходила до комода, милувалася на них, ніжно поправляла.
Тоді я лише планував створити власну сімю, приглядався до дівчат-українок, шукав одну-єдину на все життя. Забігаючи наперед, скажу: моя мрія здійснилася зі своєю дружиною я вже понад пятдесят літ.
Петро з Ганною прожили десять років. Ганна намагалася бути взірцевою дружиною, обожнювала чоловіка та сина. Слухняна, спокійна, лагідна жінка. Чого ж не вистачало Петру?
Одного разу брат прийшов додому напідпитку. Щось у поведінці Ганни його не влаштувало, почав бурчати, кепкувати і грубо смикати за руки. Ганна, аби уникнути сварки, забрала Максима та вийшла на подвіря. Тільки-но вони вийшли пролунав страшний гуркіт. Ганна одразу зрозуміла: це розбились її статуетки. Вбігла до кімнати і серце обірвалося: уся колекція валялася на підлозі розбитою. Лише одна статуетка, дивом, уціліла. Ганна підхопила її, обережно до серця притисла, поцілувала й нічого не сказала Петру. В її очах блищали сльози.
Відтоді між ними пролягла тріщина. Здається, Ганна почала жити окремо в думках. Вона все так само дбала про дім, була доброю господаркою, дружиною але ніби без душевного запалу.
Петро став часто випивати. Зявилися сумнівні приятелі, непорядні жінки. Ганна усе відчувала, але мовчала, замикаючись у собі. Вона перетворилася на чужу навіть для себе. Петро дедалі рідше зявлявся вдома, геть покинув родину. Ганна, спостерігаючи за ним, зрозуміла, що не наздоженеш того, хто не хоче бути поруч. Зрештою, Петро з Ганною розлучилися. Без сварок, криків, помсти. Ганна з Максимом виїхали до рідного Львова. А врятована статуетка залишилася на згадку на комоді. Ганна залишила її, як память.
Петро не заскучав. Почалося гуляння, без обмежень і зобовязань. Він легко закохувався і не менш легко розставався. Життя покотило його в прірву. За пять років Петро тричі одружився і стільки ж розлучився. Пиячив до нестями. Дарма що працював в університеті, був знаний економіст, консультант, навіть підручник із підписом Петро Ковальчук видав. Йому пророкували велике майбутнє, але спиртне і хаотичне життя перекреслили усе.
Коли сімя сподівалася, що Петро врешті-решт візьметься за розум, ми всі зраділи він вирішив знову одружитися. Його новою обраницею стала яскрава, несамовита жінка з вісімнадцятирічним сином. Було зрозуміло: Петро і цей хлопець зовсім різні, спільної мови не знайдуть. Так і сталося: через пять років після шлюбної катастрофи Петро і пасинок ледь не побилися на смерть. Знову розлучення.
Потім біля Петра крутилися Ірена, Христина, Леся… Кожну вірно кохав і з кожною збирався прожити життя.
Та доля має свої плани. Петро на пятдесят третьому році важко захворів. Колишні жінки щезли. Біля нього лише я з сестрами залишилися.
Семене, під ліжком у мене валіза. Подай її, брат ледве говорив і рухався.
Я заглянув під ліжко, дістав запилену валізу. Відчинив і не повірив очам: уся валіза вкрита порцеляновими статуетками, кожна дбайливо загорнена в мяку хустину.
Оце все для моєї Ганни. Ніколи не забуду її мовчазний докір, коли вона побачила розбиту колекцію. Після того я по Україні з відрядженнями їздив, збирав ці фігурки скрізь, де міг. У валізі подвійне дно, там гривні. Віддай усе це Ганні. Нехай простить мене. Більше ми не зустрінемося. Семене, пообіцяй, що передаси це все Ганні, Петро відвернувся до стіни.
Добре, Петре, обіцяю, мені перехопило горло, я усвідомлював, що брат іде з життя…
Конверт з адресою Ганни під подушкою забери, Петро так до мене й не повернувся.
Ганна, як і раніше, жила у Львові. Максим тяжко хворів невідомою недугою. Лікарі радили їхати за кордон, може там допоможуть. Про це я дізнався з листа Ганни, що лежав під подушкою Петра. Виявляється, Ганна підтримувала із ним звязок лише листами. Відповідей не отримувала.
Після похорону брата я вирушив у дорогу, виконати його прохання.
Зустрівся з Ганною на станції. Вона щиро зраділа, кинулася обіймати:
Ой, Семене, ви так схожі з Петром! Ну прямо копія.
Я віддав їй валізу, попросив прощення від імені брата, як просив Петро:
Ганно, пробач свого легковажного чоловіка. Це тобі. Там і гроші, і ще дещо від Петра. Роздивишся вдома. Ти була для Петра справжньою дружиною. Памятай про це.
Ми розсталися назавжди.
Від неї я отримав єдиний лист.
Семене, дякую тобі та Петрові за все. Я вдячна Богові, що Петро був у моєму житті. Статуетки ми з Максимом вигідно продали знайшли справжнього поціновувача. Не змогла б спокійно на них дивитися: кожна з них пройшла через руки мого коханого Петра. Шкода, що він рано пішов. Завдяки цим грошам нам вдалося виїхати до Канади. Сестра давно кликала. Мене нічого вже на Батьківщині не тримало. Завжди залишалася одна надія що Петро покличе. Не покликав Але я щаслива, що він вважав мене рідною дружиною, отже, не збайдужів зовсім. До речі, Максим тут почувається значно краще.
Прощавай.
Повернутого адреса не булоІноді справжня любов не полягає у вічній близькості, а в здатності пробачати й памятати. Доля розвела Ганну й Петра, забрала у них роки разом, але не вкрала того головного звязку між серцями, що залишився навіть через відстані та роки мовчання. Вона жила далі не з уламками минулого, а з новою надією для сина й себе. А у мене залишалась та ж відповідь на братове улюблене запитання про наш сімейний секрет любов і терпіння. Тепер, коли брата вже немає, коли Ганнині листи давно збережені між пожовклими фото, я думаю: іноді рідна дружина це не та, що поряд усе життя, а та, що лишається рідною в серці до останнього. Бо правду кажуть: прочитана книжка може залишитись на полиці, та більшість із нас завжди повертаються до улюбленої сторінки.
