Я за рік так і дала купу грошей дітям на їхній кредит! Більше ні копійки зверху не дам!
Слухай, ми з чоловіком маємо одного сина, вже дорослого. Він, до речі, вже свою сімю завів, і ми вже стали бабусею й дідусем.
Я ж виросла ще за радянських часів, вийшла заміж аж у 30 років тоді це вже ледь не “стара діва”. Всі тільки й питали, коли вже в нас діти будуть. У ті часи ж якщо дітей нема, то на тебе дивилися наче ти якийсь прокажений
Ну, ми з чоловіком на одній дитині й зупинились. Як люди з освітою, розуміли, що дитину виховати це коштує немалих грошей. А чим їх більше тим більше витрат.
От і вийшло так, що сина ми поставили на ноги: вивчили, дали йому все по-людськи, та й самі якось своє життя прибрали до ладу.
А от наш син зовсім з іншим підходом. Одружився, і ще не встигли розпакувати валізи, як невістка, Ганнуся, вже заrідна. Народився наш онук. Молоді жили без свого житла, взяли кредит на квартиру і якимось чином сплачували його. Але потім дізнаюсь: невістка знову вагітна! Я не витримала й запитала, як вони збираються утримувати двох дітей та ще й цей кредит виплачувати. Вони на мене образились: мовляв, самі впораються, не хвилюйтеся. Ну, я сказала добре, самі, то самі.
І якийсь час у них і правда все йшло ніби добре. Але сталося Ганна вже не могла працювати, а син лишився без роботи. Що робити? Вирішили перебратися в нашу квартиру, котру ми здавали. Чоловік сказав: “Допоможемо молодим погасити кредит”. І так ми з чоловіком рік платили їхню іпотеку. Думала оце ж стараюся для дітей, підтримую. А виявилося і не так усе просто.
Днями дізнаюсь: кредит все одно не виплачений вже мають півроку прострочки. Де гроші? Чоловік мій розлютився, каже, що в нього вже немає сил і бажання цим займатись. Я чесно в шоці. Справді навіть не знаю, що казати, руки опускаються. Хотіли підтримати дітей, а вони нам на шию сіли і живуть собі спокійно. І що тепер з цим робити сама не знаю.
