Мої друзі, Олексій та Соломія, живуть у чарівному містечку на березі Чорного моря, десь під Одесою. Минулого літа цей дует відправився на хрестини, де Олексій обрав шлях стати хрещеним татом. А після урочистої церемонії у церкві, як заведено на наших теренах, почалося справжнє гуляння з гарячою ухою та нескінченним обговоренням всіх подробиць життя.
Саме там вони й переглянулися з бабусею хрещеника. Протягом цілого вечора старенька не могла натішитися з того, що її онук має такого хрещеного ну просто скарб, а не людина! А ще їм дуже вподобалось, що Соломія з чоловіком мешкають просто біля моря.
Ось це так хрещений! бабуся ледь стрибала з радості. Та ще й біля моря! Чудово, прекрасно, навіть не віриться! Тепер буде до кого гостювати, і не треба знімати житло за космічні гривні. Все ж рідня, а рідня святе діло. Олексію, як нам пощастило стати твоїми родичами!
Хто б міг подумати, що бабуся так серйозно сприйме власну обіцянку. Рівно через кілька тижнів вона вже пакувала валізу. Але ще перед тим, тато хрещеника, Іван, подзвонив Олексієві й делікатно поцікавився, чи не зможе бабуся з дідусем залетіти на три-чотири денечки. Після короткої сімейної ради, Соломія з чоловіком вирішили прийняти гостей. Дивно було, якось негарно відмовляти: рідня ж, та ще в сезон, коли всі працюють набіло, а про відпочинок лише мріють. Соломії довелося навіть взяти відпустку, щоб подбати про гостей як годиться.
Приїхали бабуся й дідусь полежали на пляжі, позасмагали, поїли мамину форшмак і з вдячністю зібралися додому.
Врешті, враховуючи, що у них затишна, але всього двокімнатна квартира, Соломія вирішила: другого разу вона чемно скаже ні, якщо старенькі знову захочуть осчастливити своєю присутністю. А от коли друзі й хрещеник приїжджають це інша справа, тут завжди свято. Але батьки друзів ну вже ні: в сезон, коли треба економити копійку, щоб вистачило на борщ із мясом взимку.
Після цієї історії мене найбільше вразило одне. Адже батьки друзів, люди вже поважного віку (обоє давно за шістдесят), ви ростили дітей, онуків а тут здійнялися в гастролі! Вирішили, так би мовити, скористатися сімейними звязками і пожити з видом на море безкоштовно?
Та певно що так, і нічого не приховують ще й обіцяли наступного літа приїхати зновуТа й що тут вдієш? Сімя вона таке має властивість несподівано розширюватися. Можна сто разів собі пообіцяти, що наступного разу будеш обачнішим, а насправді розстелиш рушник, наллєш чаю й шукатимеш у шафі додаткову подушку. Бо навіть якщо твої двері відчиняються лише на кілька днів, за ці дні в домі залишається щось важливе: трохи сміху, пісок у коридорі, аромат ухої й відчуття, що море не просто географія, а частина великої родинної історії.
А на прощання бабуся ще пошепки додала Соломії: Так і запиши хай онук знає, що у нього завжди є берег щастя, там де ви живете. Соломія посміхнулася, вже знаючи іноді найбільший скарб життя приходить саме тоді, коли не очікуєш гостей.
