Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Марійка відчувала себе страшенно втомленою. Шість років минуло з того дня, як чоловік її покинув. Донька вийшла заміж рік тому й поїхала до іншого міста.
Марійці було всього сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була прекрасною господинею, вміла готувати, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Та кому тепер їх робити? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я загину одна, така гарна!» жартувала Марійка перед подругами. Ті відповідали: «Та ну! Шукай чоловіка! Самотніх повно». Одна з них порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Марійка подумала, що це трохи смішно й соромно йти до агенції. Але з іншого боку вже сорок два, ця цифра дратувала. Старовинні годинники на стіні глухо відлічували марнотратні хвилини.
І Марійка пішла. Привітна жінка в полуничних окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте поряд!
Так, усі вони гарні, усміхнулася Марійка. Та як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Ми даємо тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти твій чи ні. Чи варто продовжувати, чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з вами. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені, ми одразу про діло. У нас немає маніяків чи божевільних.
Марійці раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою в окулярах вони вибрали пятьох кандидатів. Марійка заплатила невелику суму, поспішно повернулася додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала зі старого футляра так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Марійка спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантний, як на фото.
Вони сіли за стіл, Марійка всього наготувала. Букет поставила в центр. Вона потайки поглядала на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Нащо так пересолено?» Марійка збентежено посміхнулася, поклала йому смажену свинину. Він розжував шматочок: «Жорсткувато» Йому не сподобалося й інше. З хвилювання Марійка забула про головне вино, яке так довго вибирала. Налила, промовила: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, відпив трохи: «Якась дешевка». Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Марійка взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі вона трохи поплакала, було боляче. Але попереду було ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, здоров!» Від нього пахло горілкою. Марійка запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Слухай, телевізор є? Зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Марійка різко відповіла: «Телевізор дивитимеш вдома».
Вночі знову плакала сама.
Через день прийшов третій. Не красен
