Роки самотності: шість років випробувань без коханої людини

**Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.**
Оксана відчувала себе страшенно втомленою. Шість років минуло з того дня, як чоловік покинув її. Донька вийшла заміж рік тому й виїхала до іншого міста.
Оксані було всього сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була відмінною господаркою, майстерно готувала, а її квашені огірки з помідорами всі називали шедевром. Та навіщо вони тепер? На балконі стояли ряди порожніх банок.
«Невже я так і зігнию одна, така гарна?» жартувала Оксана перед подругами. Ті відповідали: «Та ну! Шукай чоловіка! Одиноких чоловіків повно». Одна порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Оксана подумала, що це трохи смішно й ніяково йти до агенції. Але з іншого боку сорок два, ця цифра дратувала. Старенькі бабусині годинники на стіні глухо відлічували марно витрачені хвилини.
І Оксана пішла. Привітна жінка в рожевих окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте поряд!
Так, усі вони красені, усміхнулася Оксана. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти твій чи ні. Чи варто продовжувати, чи шукати іншого.
Що саме даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з тобою. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені, ми одразу про справу. У нас немає маніяків чи божевільних.
Оксані раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою вони обрали пятьох кандидатів. Оксана сплатила невелику суму й поспішила додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона наділа зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала здалеку так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Оксана перш за все глянула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантним, як на фото.
Вони сіли за стіл, Оксана встигла приготувати все. Букет поставила посеред столу. Вона потайки поглядала на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Чому так пересолено?». Оксана збентежено посміхнулася, подала йому смажену свинину. Він перекусив шматочок: «Жорсткувато». Йому не сподобалося й усе інше. З хвилювання Оксана забула про головне вино, яке довго вибирала. Налляла, промовила: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав келих, ковтнув трохи: «Якась дешевка». Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Оксана взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Уночі вона трохи поплакала, було боляче. Але попереду ще були чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!». Від нього пахло горілкою. Оксана запитала: «Вже десь обговорив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Слухай, телевізор є? Зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Оксана різко відповіла: «Телевізор дивитимеш удома».
Уночі знову плакала наодинці.
Через день прийшов третій. Не красен, стара куртка, неохайні нігті. І черевики в багні. Оксана вже думала, як його чемно випроводити. Але все ж вирішила спочатку нагодувати. Він їв жадібно, швидко й щиро хвалив Оксану. Вона навіть зніяковіла. Дістала солоні огірки. «Боже мій! скрикнув некрасій. Це найсмачніше, що я куштував у житті!»
І тут ударили бабусині годинники. Некрасій прислухався: «Що це за звук?». Він пішов у кімнату, заліз на стільчик і оглянув годин