– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або поклади телефон, або вийди з-за столу! — вкотре гукнув Олексій на пасинка.
– Хочу, і їм з телефоном! Тобі що до того?! Ти для мене взагалі ніхто… — відрізав десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Поки я в цій квартирі господар, і будь ласка, поважаєш мене і слухаєш! Я батькам у твоєму віці не смів дерзити! — вивергнувся Олексій, а Єгор вискочив з-за столу і грюкнув дверима у свою кімнату.
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися спокійно не можу, ви одразу чіпляєтеся! Як же я від усього цього втомилася! — з ванної вийшла Наталя — мати Єгора.
– Твій син зовсім обнаглів! Ніякого виховання! Це твоєї вини, між іншим! — в люті загримів Олексій на дружину.
Наталя пройшла на кухню, сіла на стілець. Жінка зняла з голови рушник, який зав’язала кілька хвилин тому. Втомлено витерла обличчя, подивилася на чоловіка, потім зітхнула і опустила погляд…
…У вісімнадцять років Наталя завагітніла від однокурсника. Жодної особливої любові тоді не було. Зустрічалися і все… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він розповів цю історію своїм батькам. А ті відреагували дуже оперативно. Швидко перевели хлопця в університет на іншому кінці країни, а Наталії дали грошей на аборт.
Відмовитися від малюка Наталя і не подумала. Вирішила народити і приєднатися до рядів матерів-одиночок.
– Ой, Наталка! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, недогледіла. Треба було пояснити тобі. Сама на власному досвіді зрозуміла, як це — виховувати дитину в одиночку. І ти пішла цим самим шляхом. Прямо повторюєш мою долю… — причитала колись Світлана Антонівна, мати Наталі.
– Та не хвилюйся, мам. Ти ж мене виростила, і я впораюся. Спочатку на рік в академ відпустку візьму, а потім переведуся на заочне. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — відповідала їй Наталя.
– Ой, проживеш, то проживеш… Та тільки це не найкраща доля… Чоловікам чужі діти не особливо потрібні. А ти з таких молодих років і вже з прицепом!
– Мам, ну завжди ти зі своїми стереотипами. Я просто впевнена, що є на світі той самий чоловік, який здатен полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — впевнено відповіла Наталя.
– Ну дай Бог… — багатозначно відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталя народила хлопчика, якого вирішила назвати Єгором. І потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і планувалося, академічний відпустка в університеті. Потім заочне, робота, сесії, екзамени, пересдачі, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького сина один за одним. Звичайно, виховувати дитину самій Наталі було дуже важко. Спасибі матері, яка не залишила її в тяжку хвилину і допомагала, чим могла.
…Наталя вже відвела сина в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але ось особисте життя так і не влаштувала. Мати у своїх роздумах щодо чоловіків частково була права. Бувало, що за Наталею починали доглядати чоловіки. Одним вона сама не відповіла взаємністю. А інші, як тільки дізнавалися про те, що у Наталії підростає син, відразу зникали під різними приводами. Так вона й жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівельного? Який красень… — пізнавчим голосом запитала колега Лариса.
– Ні. А що, він зі золота, чи що? — байдуже запитала Наталя.
– Ну зі золота, не зі золота… Але чоловік нічого так! Ось на загальних зборах сьогодні, сама його й побачиш. Тоді й зрозумієш, про що я.
В той же день Наталя, як і інші співробітники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович справді виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з відмінним почуттям гумору. Він якось особливо швидко ввійшов у колектив компанії, завів з колегами дружні стосунки, але найбільше на симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з самого першого дня.
Спочатку ввічливий Олексій запропонував випити разом по чашці кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталя погодилася, але для себе вирішила відразу: поки діло не зайшло далеко, відразу повідомити про Єгора.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До недавнього часу жив з матір’ю. Потім накопичив на власну квартиру і тепер готовий одружитися.
Наталя також розповіла про себе, і обережно зазначила, що одна виховує сина. Олексій спокійно поставився до цього, розповів, що завжди мріяв про сина. Наталя заспокоїлася, і їхній роман досить швидко розвивався. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. У цілому все було непогано. Звісно, на той момент і Олексій, і Єгор поводилися трохи відчужено. Наталя була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наталю, може, ви переїдете до мене? — почав якось Олексій.
– Не знаю, Олеже. Я б, напевно, не проти, але Єгор… Йому доведеться змінювати школу, а він, мабуть, не захоче. — висловила свої міркування Наталя.
– Ну захоче, не захоче! Розбалували ти його, дорога. Як скажемо, так і буде. Треба просто поставити його перед фактом, що переїжджаємо, і він іде навчатися в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталя справді хотіла переїхати до коханого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Минуло ще кілька місяців. Олексій знову заговорив про переїзд, офіційний шлюб.
– Ну добре, Олеже. Я поговорю з Єгором. Може, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року в твоєму районі школу буде відвідувати.
– Наталю, ми вже говорили про це. Чому ти знову про свого Єгора заговорила. Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Олеже, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталя готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все-таки вирішила підняти цю непросту тему.
– Єгорчику, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди до дядька Олексія переїхали?
– А навіщо? — недоуму відпитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо один одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може, я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Єгор.
В повітрі повисла короткочасна пауза.
– Ні, синочку. З якої причини до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою треба і уроки вивчити, і приготувати. Ні.
Наталя відчувала, що переїжджати Єгору не особливо хочеться. Внутрішньо в неї боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одному під’їзді, разом засинати та прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наталю, заяву до РАЦСу ми подали, давай тепер вирішимо дату переїзду. Мені здається, що чим швидше це відбудеться, тим буде краще.
– Олеже, я поговорила з Єгорчиком. Мені здається, що він якось віднісся… — Наталя не встигла завершити фразу, тому що Олексій перебив її.
– Наталю, давай я заберу його після школи і поговорю по-мужськи. Ти просто сильно його розбалувала. Чому він себе поводить, як дівчинка: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — насторожено погодилася Наталя.
Вечором Олексій повинен був привезти Єгора додому. Наталя в той вечір дуже сильно переживала. Глибоко в душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталя приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олексій і Єгор, розмова в них не вийшла.
– Наталю! Твій син — абсолютно невихований дитина! — практично з порогу заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталя, проводжавши поглядом Єгора, який поспішив залишити свою кімнату.
– З чого такі висновки? Ти ще питаєш?! Так він закотив таку істерику! Він хлопець, а гірше будь-якої дівчинки! Переїжджаємо і все! А то дивись, веревки з тебе в’ють! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вже вечеряти. — запропонувала Наталя.
Олексій вже сидів за столом, чекали лише Єгора, який до сих пір не виходив з кімнати.
– Єгорчику, синочку, йди вечеряти. — крикнула Наталя, не йдучи з кухні.
– Не хочу. — відповів Єгор.
– Ну ти давай ще соплі свої розпускай! Чесне слово, як баба якась! Лет вже немало, а все нити. На фортепіано він ходить! Біля мого дому є секція боксу, туди й будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду у бабусі жити, ніж з тобою! — крикнув Єгор, Наталя по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Нікому тебе до бабусі. Житимемо всі разом і крапка…
…Наталя і Єгор переїхали до Олексія. З того часу спокійне життя Наталії закінчилося, адже скандали в квартирі спалахували буквально щодня.
– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або поклади телефон, або вийди з-за столу!
– Хочу, і сиджу з телефоном! Тобі що до того?! Ти для мене взагалі ніхто… — відрізав десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Поки я в цій квартирі господар, будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твоєму віці не смів дерзити!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися спокійно не можу, ви завжди чіпляєтеся!
– Твій син зовсім обнаглів!
Єгор вийшов з-за столу, не доївши свою порцію.
– Наталю, може не справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Олеже. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство на відпустці, та й покарання він повинен хоч якесь отримати за свою поведінку. Ось і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Олеже, та ти що? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталя.
– Нічого з ним не трапиться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Олеже, а якби це була твоя дитина, ти подумав би вчинити з ним точно так же?! — раптом запитала Наталя.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Єгора.
– Ні, Олеже, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти казав, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталя справді відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Якось увечері у Наталії задзвонив мобільний. На екрані висвітився номер свекрухи.
– Так, Ірино Василівно.
– Наталю, що ти таке чиниш? — одразу почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся вийти заміж і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Олексій кілька днів живе у мене, в свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам не зателефонував?
– Та перестань прикидатися овечкою! Радій, що тебе такий чоловік з прицепом взяв, а ти ще права качаєш! — вигукнула свекруха.
– На все добре. Завтра Олексій може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталя поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Ввечері вони вже були в своїй квартирі. Потім Олексій телефонував, намагався налагодити стосунки, але Наталя відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну й живи все життя зі своїм сином! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталя і назавжди видалила номер Олексія, а потім роботу змінила.
Ось така не зовсім успішна сімейна історія. Хоча ще не зрозуміло, кому в цій історії пощастило…
