На сімейну пару Коваленків в їхньому обійсті традиційно розподілилися ролі. Чоловік працював і заробляв на родину десь біля 40 тисяч гривень, а дружина працювала на півставки для задоволення і стажу, але несла відповідальність за основну частину господарських та родинних обов’язків. У домі завжди був смачний гарячий обід, підлога чиста, а одяг старанно складений у шафах. Їхня дитина була чемною, доглянутою і добре вчилася. Різноманітні вироби з шишок, які треба було здавати до школи, не турбували голову родини, адже вдома він відпочивав. Все йшло своєю чергою, поки ця гармонія одного дня не була порушена.
Все почалося з бажання дружини мати нове ліжко. Старе їхнє ліжко було придбане на весільні гроші ще 11 років тому. З тих пір матрац втратив форму і виглядав непрезентабельно. Спинка хиталася, а ліжко видавало такі звуки, яких сусідам, особливо молодшим за 18, знати не варто було. Тож жінка почала натякати чоловікові на необхідність купівлі нового ліжка.
Як каже народна мудрість, чоловік – голова, жінка – шия, куди повернеш, туди й буде. Проте цього разу Коваленко вирішив не поступатися. Він швидко зрозумів маневри дружини і сказав, що в неї власна зарплата є. Якщо хоче нове ліжко, то хай купує своїм коштом або хоча б половину суми складає. Про манікюр і педикюр, фарбування та епіляцію не забула, а кровать з нього хочеш. Але я твої хитрощі розкусив, пора й вкладатися. Адже зараз ти занадто добре живеш на всьому готовому.
Ідея, що дружина живе “на всьому готовому”, почала все більше заполоняти думки Коваленка. Можливо, вона здавна засіла в його свідомості, але ситуація з ліжком тільки загострила це. А може, хтось підливав масла у вогонь, мовляв, ти на роботі стараєшся, а дружина лише для себе живе і на непотрібні речі гроші витрачає. Тож жінка все частіше чула закиди, що живе добре, а вкладатися не поспішає. “Давай-но, щоб ти хоча б 30% в загальний бюджет вносила. Чи не занадто ти розпещена?”
Дружина образилася, але на такі умови згодилася, тільки з однією умовою: тепер 30% домашньої роботи буде на плечах чоловіка. Адже це справедливо, чи не так? Коваленко зрадів, що так легко уникнув спору, і обидва почали експеримент.
Дружина віддала майже всю зарплату в загальний бюджет, залишивши собі лише на їжу та проїзд. Повертається чоловік додому – дружина з дитиною ситі й задоволені, а вечері немає. “Де ж вечеря?” – питає. “А вечеря – це третина приготування страв. Я свою дві треті зробила, себе і дитину нагодувала, а ти себе сам годуй. Продукти в холодильнику є, я не жадібна.” Посмажив Коваленко собі яєчню і задумався.
Далі більше. У прання дружина кинула його речі і навіть запустила правильну програму та температуру. Але витягти і розвісити не стала. І погладити речі теж. А Коваленко був залежний від ідеально викладених сорочок. Замість чистих речей він знайшов зіпсований одяг у пральній машині. Літературно кажучи, це його надзвичайно засмутило.
Отож, поділ обов’язків для Коваленка став боком. Грошей стало лише трохи більше, а клопотів значно більше. Почав сердитися на свою дружину, навіть про розлучення заговорив. Та й жінка подумала про те, що можливо було б легше жити без зайвого клопоту про чоловіка, навіть зменшивши витрати. Адже без салонного педикюру вона теж обійдеться. І на повну ставку могла б вийти працювати, давно вже пропонували.
Загалом, колись дружна родина Коваленків на межі розпаду. Жінка не розуміє, навіщо взагалі чоловік, якщо вона платить за все. Чоловік впевнений, що його не цінують, адже він тяжко працює для сім’ї (в офісі трудиться, якщо що), але до 30% домашнього рівноправ’я виявився не готовим…
