Ось історія, переказана для українського контексту:
Я розриваюся між двома сім’ями і не можу вибрати, кого покинути.
У студентські роки я, Тарас, одружився зі своєю першою любов’ю, Соломією. Це була пристрасть, вихор емоцій, який привів нас до вінця. Після весілля почалося звичайне життя: робота, дім, побут. У нас народилися двоє дітей, і, як у всіх сім’ях, були й радощі, й сварки, але ми справлялися. Я думав, що так буде завжди — спокійне життя, де все передбачувано. Та доля розпорядилася інакше, і тепер я стою на краю прірви, не знаючи, як вибратися з пастки, в яку сам себе загнав.
Мені було майже 40, коли у нашій фірмі в невеличкому містечку під Дніпром з’явилася вона — Дарина, нова співробітниця. Вона була наче з іншого світу: молода, яскрава, з сяючою усмішкою, немов зі сторінки журналу. Я не міг відвести від неї очей. Думки про неї заповнювали голову, серце билося частіше, варто було їй пройти повз. Я не очікував, що в мої роки можна так закохатися, наче хлопчина. Дивно, але Дарина відповідала взаємністю. Її погляди, легкий флірт, випадкові дотики — все це розпалювало в мені вогонь, який я давно забув.
Наші стосунки переросли у роман. Це трапилося випадково: одна зустріч, один вечір — і ми не змогли зупинитися. З Дариною я почувався живим, молодим, вільним. У ті моменти я не думав, що зраджую Соломії. Мені було занадто добре, щоб думати про мораль. Дарина знала, що я одружений, але її це не зупиняло. Ми бачилися потай, у знімних квартирах, готелях, подалі від сторонніх очей. Я не планував кидати сім’ю — мені здавалося, що зможу втримати обидва життя, балансуючи між ними. Це була ілюзія, але я чіплявся за неї, як за рятівний круг.
Через кілька років Дарина сказала, що вагітна. Коли народився наш син, я був на сьомому небі. Тримаючи його на руках, не вірив, що це відбувається зі мною. Моє життя, здавалося таке стабільне, перевернулося. Я знову переживав емоції, які давно забув: трепет, захват, відчуття нового початку. Але з цим щастям прийшов і тягар. Я жив на дві сім’ї. Соломії казав, що їду у відрядження, а сам спішив до Дарини та нашого сина. Я розривався, не знаючи, як вибрати. Обидві жінки були мені дорогі, кожна по-своєму. Я любив їх обох, але відчував, що втрачаю контроль.
Роки минали, і Дарина змінилася. Материнство зробило її вимогливою. Вона виховувала нашого сина сама, і це наклало відбиток. Вона почала докоряти мені: заробляю замало, погано їх утримую, приділяю мало часу. «Ти знав, на що йдеш», — казала вона, але її слова боліли. Адже вона ж знала, що я одружений, що в мене інша сім’я, інші діти, яких теж треба годувати. Докори переросли в скандали. Але вдома було не краще. Соломія теж помічала, що грошей стало менше. «Ти мало заробляєш, на що ми живемо?» — кричала вона. Я метушився між ними, але куди б не прийшов — мене чекали конфлікти. Моє життя перетворилося на пекло, де немає спокою.
Я втомився. Втомився брехати, втомився розриватися, втомився від нескінченних звинувачень. Кожна з них тягне мене до себе, і я не можу вибрати. Соломія — моя історія, моя сім’я, матір моїх старших дітей. З нею я пройшов через багато, і думка про те, щоб її покинути, розриває мені серце. А Дарина — моя пристрасть, моє нове життя, матір мого сина. Без неї я себе не уявляю. Вони обидві — частина мене, але я не можу більше жити в цьому кошмарі. Кого покинути? Кого зрадити? Любов до обох жінок пече мене зсередини, а їхні вимоги та сварки доводять до відчаю. Я стою на роздоріжжі, і кожен крок видається кроком у прірву. Як вибрати, коли будь-який вибір розіб’є мені серце?
