**Щоденниковий запис**
Олена збирає речі й іде від мене.
Куди?
Тобі яка різниця? Звільняй і квартиру, вона наша з татом. Здаватиму її. Мені тут гуляки не потрібні. Шукай собі помешкання.
Олена повернулася з роботи й знову побачила, що я гуляю. Не сам з друзями. За столом сиділи сусід Ярослав та його брат Олег. Олег приїхав у гості, і вже третій день ми відзначали його відпустку.
Я, Тарас, зазвичай не зловживав. Рідко, і то лише по святах. Але тут візит друга, компанія. Я розумів, що роблю неправильно, та не міг відмовити.
Друг ти мені чи не друг? раз-у-раз повторював Олег.
Тарасе, провожай друзів і лягай спати. Вони ледве тримаються на ногах.
Мовчи, жінко! гаркнув Олег.
Оленко, ми вже йдемо, тихо сказав Ярослав і підвівся.
Як ти смієш так звертатися до моєї дружини?
Заспокойся. Всі по домівках. Виходимо.
Олена випровадила гостей, мене штовхнула на диван і взялася за прибирання. Незабаром мала приїхати свекруха. Нехай побачить, чим її син займається!
Вона встигла все прибрати до приходу Тетяни Миколаївни. Навіть приготувала вечерю нашвидкоруч гості зїли все, що було. Те, що залишилося на столі, полетіло у смітник.
Тетяно Миколаївно, Софійко, як я сумую за вами.
Мамо, а у бабусі є кошеня! Воно руде. Дідусь каже, що воно хитра морда.
Софійко!
Дідусь так говорить!
Мийте руки, будемо вечеряти й чаювати.
А де Тарас? Дзвонила не відповідає.
Спить. Третій день з сусідом гуляють. З роботи приходжу виганяю, а вранці все по-новій. Можна вже й замок змінити, щоб не ліз. Поки Олег не приїхав до Ярослава, все було нормально. А тепер я дізналася, що він залишиться надовго. Квартира у них спільна, а дружина Ярослава не дозволяє гуляти діти малі. От і причепилися до нас.
Вони ж друзі з перших шкільних років. Як тільки ми сюди переїхали так і знайомились. Так просто не розірвеш. Вам треба переїжджати.
Куди? Будинок ще не добудований, хоч і трохи лишилося. Треба зїздити, подивитися. Та й як його залишити?
Сам повернеться.
Хто це повернеться? у дверях зявився я.
Ти. Хто ж ще? Вже прибіг, запах їжі привабив?
Не хочу їсти.
І добре. Олена збирає речі й іде від тебе.
Куди?!
Тобі що, різниця? Звільняй і квартиру вона наша з татом. Здаватиму її. Гуляки мені не потрібні. Шукай собі помешкання.
Яке помешкання, мамо? Олег остовпів. У нас же будинок будується!
Будинок? А хто в нього вклався? Так, Олена й ти. Але ти вклався нашими грішми. У будинку житимуть Олена й Софійка. Олено, не стоїть, збирай свої речі й
