Коханка під виглядом сестри: як мій чоловік влаштував цирк у домі моєї матері
Андрій — мій поки що законний чоловік — родом не звідси. Колись давно його направили на строкову службу в наше місто. Відслужив, а додому так і не поїхав. Залишився тут. Спочатку жив із дівчиною, з якою познайомився в армії. Але нічого в них не вийшло — розійшлися. Андрій зняв квартиру, влаштувався на підробіток, а рідних, які кликали його додому — матір, двох старших братів і сестру — так і не послухав.
Ми з Андрієм познайомилися сім років тому. На той момент я жила з літньою мамою — я пізня дитина, і залишити її саму ні за яких обставин не могла. Андрій із цим погодився і переїхав до нас. Мама, правда, відразу відмовила йому в реєстрації. Так він і жив у нас — з іншомісною пропискою.
У мене є донька від першого шлюбу, Соломійка, зараз їй дев’ять. Ми з Андрієм просто розписалися — без розкошного весілля, без гостей. На той момент у нього були проблеми зі здоров’ям, він не працював, і на свято не було ні грошей, ні сенсу. А я працювала, іноді майже без вихідних — графік «два через два» швидко став «сім через нуль».
Андрій тим часом сидів вдома і робив ремонт. Ми з мамою давали йому гроші — з її пенсії та з моєї зарплати. Він клеїв шпалери, міняв плитку, двері, перекладав сантехніку. Натяжну стелю робили майстри, а решта — все його руками. З мамою у нього були рівні стосунки — не сварилися, не конфліктували. Жив він у одній кімнаті, мама — з онукою, а я, як і належить, на роботі.
Додатково до зарплати я отримую аліменти від колишнього чоловіка. Ці гроші йдуть суворо на Соломійку: їжа, одяг, школа, гуртки, трохи відкладаю на майбутнє — на житло чи навчання. Батько дитини не жадібний, допомагає регулярно. Андрій із донькою майже не спілкувався. І я на цьому не наполягала — у Соломійки є тато, який бере участь у її житті.
Спільних дітей у нас із Андрієм не було. Я не хотіла.
А тепер до суті.
Місяць тому Андрій — на той момент уже як півроку працював — ввечері збирався кудись. Я запитала:
— Куди?
— Сестра з племінником приїжджають. Треба зустріти.
Ну, думаю, зустріне — і поїдуть вони в готель чи до знайомих. Аж ніяк не до нас. Та не тут-то було. За годину за ним у квартиру увійшла блондинка років сорока з підлітком. Жінка сказала:
— Мене звати Оксана, це мій син Ярослав.
Андрій, ніби нічого незвичайного, сказав їм:
— Заходьте, влаштовуйтеся, — і пішов за валізами.
Я залишилася в ступорі. Посадила «гостей» пити чай і пішла до Андрія розбиратися. Він спокійно заявив:
— Оксану кинув чоловік, їм ніде жити. Я привів їх до нас.
— Чудово. А мене запитати не треба було? Це — квартира мами. Де вони спатимуть?
У нього вже все було вирішено: я з донькою переїжджаю до мами в її кімнату, підліток — у кімнату Соломійки, а «сестра» Оксана — із ним. Ось так. Ми посварилися. Я запропонувала логічний варіант — нехай мати і син живуть удвох в одній кімнаті, але Андрій стояв на своєму.
Мама була в шоці. Сказала прямо: максимум пару днів. І нагадала Андрію:
— Ти забув, хто тут господиня? Треба було хоч запитати.
На що той вибухнув:
— Я з цієї халупи цукерку зробив! Будете наїжджати — подам до суду, вимагатиму частку в квартирі!
У мами піднявся тиск. Я вступила в перепалку, але він лише погрожував:
— Хочеш — зараз шпалери здеру, плитку побию!
Ночували ми з Соломійкою в кімнаті матері, а Андрій спав із «сестрою». Мене тріпало від цієї ситуації.
Вранці, поки він спав, я залізла в соцмережі. Зареєструвалася і почала шукати його сестру — за прізвищем, яке він колись згадував. Знайшла. Справжня Оксана — брюнетка, 35 років, синові 14, і вся сторінка пестрить статусами: «Люблю чоловіка», «Щаслива сім’я»… А хто тоді ця блондинка?
Очевидно — коханка. І я остаточно все зрозуміла. Першою реакцією було влаштувати сцену, але я втрималася. Доньку відправила до школи, наказала після уроків піти до подружки і чекати мого дзвінка. З мамою ми одяглися і поїхали до юриста.
На консультації нас заспокоїли: поточний ремонт не є підставою для виділення частки. Значить — вигнати можна. Після юриста — до полА вже через тиждень ми з Соломійкою сміялися, прибираючи сліди “гостювання” Оксани, а Андрій з коханкою мчали до неї в рідне місто — адже там, нарешті, їх чекав справжній хазяїн квартири, який тільки-но повернувся з заробітків.
