**Щоденник**
Я закрив файл і надіслав його на робочий мейл. У понеділок у офісі відкрию, роздрукую, поставлю печатку й здам звіт. Все! Вільна!
Працював у невеликій київській фірмі бухгалтером. Навантаження велике, але зарплата пристойна, та й офіс за дві хвилини ходи від дому — не треба витрачати час на дорогу, товкаючись у общественному транспорті в години пік. Пройдуся пішки, повдихаю свіжого повітря.
Колектив у бухгалтерії жіночій. Ні з ким особливо не спілкувався. У всіх сім’ї, діти, а я сам. Якщо хтось просить допомогти, взяти на себе частину роботи — не відмовляю. Доробляю ввечері або вихідні, як от зараз.
У суботу встав раніше, перевірив усе ще раз, відправив файл. Тепер можна привести себе до ладу, поснідати, а потім… Щоб я міг спокійно подумати, що робити далі, Насті завадив дзвінок.
— Насть, привіт! — почув у трубці жіночий голос.
— Привіт… — обережно відповів я. — Хто це?
— Ой, та ну ж бо ти! Це ж я, Маринка!
— Маринка? — недовірливо перепитав я. — Ти в Києві?
— Ні, ще їду, — розсміялася вона.
Я замовк. Останнього, кого очікував почути, це була моя шкільна подруга. Після її зради п’ятнадцять років тому ми не спілкувалися. Теперішнього дня шкодував, що не змінив номер.
— Настю, у мене в Києві, окрім тебе, нікого немає, — перервала незручну тишу Маринка. — Ти мене зустрінеш? Будь ласка. Я давно розлучилася з Валєром. Вирішила почати нове життя. — Її голос звучав провинувато.
Не хотів бачити колишню подругу. Але стільки років минуло… Все давно пережито та забуто. Та й новин із рідного міста було цікаво послухати. Гаразд. Зустріну, проведу, куди треба, і все.
— О котрій приїзд? — спитав я без ентузіазму.
— За двадцять хвилин. Ти приїдеш? — голос Маринки зазвучав веселіше.
— Мені на автобусі хвилин двадцять, потім метро. Мінімум через годину. Чекатимеш? Тоді не йди нікуди, стій у головному залі. — Я слухав власні слова й не вірив, що збирався їхати.
— Буду чекати, — пообіцяла вона.
Зі здивуванням— Гарно, що ти тут, але годі, — сказав я, зачиняючи двері перед Маринкою, яка спробувала повернутися через тиждень, коли в неї закінчились гроші.
