Олеся ледве волікла ноги до своєї квартири після роботи, у ці порожні кімнати. Вона миттю вмикала телевізор, додаючи гучності, намагаючись уявити, що вдома хтось є. Хоча донька Марічка вже вийшла заміж. А чоловік чоловік Тарас кинув її та пішов до молодшої.
Олеся досі не могла повірити, що Тарас зрадив їй. Двадцять чотири роки прожили дуже добре, без скандалів та сварок. Вже мріяли відзначити двадцять пятиріччя спільного життя в ресторані адже це ж срібне весілля. Та не судилося, усі мрії розвіялися.
Мамо, я ніколи не думала, що тато може так вчинити, ридала Марічка. Я на нього образилася й не буду з ним спілкуватися.
Доню, так не можна. Тато пішов від мене, а не від тебе. Ти його дитина, і він тебе так само любить. Не рви звязок, переконувала вона доньку.
Олеся не хотіла налаштовувати дочку проти батька, вона звинувачувала себе.
Напевно, недоцілувала, недодивилася, мало уваги приділяла. Треба було більше турбуватися про сімю, а не про карєру.
Тарас захопився молодою дівчиною, з якою познайомився в кавярні, коли сидів із друзями після роботи, потягуючи пиво. Їхні погляди зустрілися вона дивилася йому прямо у вічі, гарненька, карі очі, а в них грали веселі іскорки. Чомусь цей погляд засів глибоко в його душі. Він підійшов і познайомився. Даринка не заперечила, і якось швидко він опинився у її орендованій квартирі. А потім все завертілося, закрутилося Він закохався.
Довго обманювати дружину не вийшло вона вже сама здогадувалася. Відбулася неприємна розмова. Тарас чесно зізнався.
Олесю, я закохався. Розумію, що дуже тебе образив, але й брехати не хочу.
Було важко, сумно, але вона намагалася тримати себе в руках.
Олеся прийшла з роботи, переодяглася, але задзвенів телефон. Дзвонила її сестра Наталка.
Привіт, Олесю, ти вже вдома? У мене до тебе справа. Зараз зайду.
Вдома, заходь, зраділа Олеся. Хоч не доведеться проводити вечір на самоті.
Наталка прийшла, як завжди гучна, із двома повними пакетами. Вони обнялися, і вона почала вивантажувати пакети: смачні делікатеси, пляшку вина. Олеся дивилася на неї й не розуміла, навіщо Наталка вирішила випити.
Наталко, а до чого такий бенкет? Яка радість?
Ой, Олесю, яка там радість? Навпаки моя Оленка вагітна. Ось же дурниця, їй ще й вісімнадцяти немає!
Серйозно? здивувалася Олеся. Ну, вісімнадцять їй через три місяці, якщо не помиляюся.
Саме через три, а в неї вже великий термін, і навіть позбутися дитини не можна. Росте, тремтиш над нею, а вона навіть нормально заміж не вийшла. Той хлопець, із яким вона зустрічалася, відмовився. А їй дитина не потрібна, й мені теж.
Олеся слухала, трохи налякана.
Ну давай, Олесю, випємо з тобою, трохи знімемо стрес. Я вже втомилася думати, мозок навиворіт. Оленка й сама не знає, від кого, бо тусувалася по нічних клубах, приходила додому вранці. Зрозуміло, що той хлопець від неї відмов
