Ще одна дитина
Христя ледве поверталася до своєї квартири після роботи, у ці порожні кімнати. Вона одразу вмикала телевізор, додавала гучності, намагаючись уявити, що вдома хтось є. Хоча донька Оля вже вийшла заміж. А чоловік чоловік Тарас покинув її та пішов до молодої.
Христя досі не могла повірити, що Тарас зрадив їй. Двадцять чотири роки прожили дружно, без скандалів і сварок. Вже мріяли відзначити двадцять пяту річницю весілля у ресторані адже це ж срібне весілля. Та не судилося, усі мрії й плани розсипалися.
Мамо, я ніколи не думала, що тато може так вчинити, плакала Оля. Я на нього образилася й не хочу з ним спілкуватися.
Донечко, так не можна. Тато пішов від мене, а не від тебе. Ти його донька, і він тебе так само любить. Не рви звязок із ним, умовляла вона доньку.
Христя не хотіла налаштовувати доньку проти батька. Вона звинувачувала себе.
Мабуть, недолюбила, недоглянула. Можливо, мало уваги приділяла, треба було більше займатися сімєю, а не карєрою.
Тарас захопився молодою дівчиною, яку зустрів у кафе, коли сидів із друзями після роботи, ковтаючи пиво. Його зустрів сміливий погляд дівчини гарненької, з карими очима, у яких грали веселі іскорки. Чомусь цей погляд глибоко засі
