«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка перехопило подих, і в очах зайшкряблилися сльози.
Троє друзів йшли зі школи. Весняне сонце так і сіяло, світло било прямо в обличчя. Хлопці жартували один з одним, штовхаючись і сміючись. Біля хати Тараса вони зупинилися.
— Підеш сьогодні ввечері з нами на роверах кататися? Ми вчора з Яриком так класно по парку гоняли, — сказав Тарас.
Олежко насупився. Він уже давно благав батька привезти велосипед із гаража, але в того постійно не було часу. То прийде з роботи пізно, коли вже темно, то просив почекати до вихідних, а потім забував або відмовлявся через справи.
— Підеш? — повторив Тарас і штовхнув Олежка в плече.
— Не знаю. Ровер у гаражі. Якщо тато прийде раніше…
— Сам не можеш забрати? Гаразд, ми о сьомій у парку будемо, приїжджай. — Тарас простягнув долоню, і хлопці по черзі вдарили по ній.
Біля наступного під’їзду Олежко попрощався з Яриком. «Може, справді пошукати ключ від гаража? Тато ставив туди машину тільки взимку. Навряд чи він носить ключ із собою», — подумав він і поспішив додому. Жив він далі за всіх друзів.
У хаті Олежко переодягнувся і відразу почав шукати ключ. Але у шухляді шафи, де зазвичай батьки тримали дрібниці, ключа не було. Він пошукав ще трохи, але незабаром кинув і вирішив сісти за уроки. Коли прийде мама, він спитає про ключ у неї. Але якщо уроки не вивчить, мама навряд його віддасть.
Впорався він за півтори години. Навіть сам здивувався — зазвичай це займало вдвічі більше часу. Двері клацнули. «Мама!» — зрадів Олежко і вибіг їй назустріч.
— Привіт, — втомлено сказала мама і пройшла з пакетами на кухню.
Олежко пішов за нею. Вона розкладала продукти, ховаючи їх у холодильник.
— Чому макарони з котлетою не їв? Знов перекушував бутербродами? Поклади у шафу, — подала йому пачку гречки.
— Мам, а де ключ від гаража?
— Навіщо тобі?
— Ровер хочу забрати.
— А уроки виконав? — Мама зачинила холодильник і подивилася на нього.
— Виконав, можеш перевірити, — з готовністю відповів Олежко.
— Ключ… — мама оглянула кухню. — Не пам’ятаю. Почекай батька, він точно знає.
— А коли він прийде? Вночі? — з серцем вигукнув Олежко. — Хлопці вже давно катаються. Нащо взагалі його в гараж ховали? Залишили б на балконі! Тато прийде, і вам буде не до мене. Ви ж і дня не можете прожити без сварок. Набридло! — проворкотів він, усвідомлюючи, що сьогодні вже не вдасться покататися.
Настрій різко впав. Він розвернувся і вийшов із кімнати, гучно хлопнувши дверима.
Останнім часом батько часто затримувався на роботі. Він і мама кожного дня сварилися, кричали один на одного. Олежко занадто часто чув слово «розлучення».
Йому було важко уявити, що батьки можуть розлучитися. Так, тато рідко цікавився його життям, вони втрьох давно нікуди не ходили. Одного разу батько повернувся додому вчасно. За вечерею запитав, як у Олежка справи в школі. Він охоче почав розповідати, але швидко замовк, заВони всі разом посміхнулися, і Олежко відчув, що в його серці знову стало тепло, як у ті часи, коли їхня родина була щаслива.
