«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї страшної думки у Сашка стиснуло живіт і захотілося плакати.
Троє друзів йшли зі школи. Весняне сонце сліпило прямо в очі. Хлопці жартували один з одного, штовхаючись і сміючись. Біля будинку Ярика вони зупинилися.
— Підеш увечері з нами на роверах кататися? Ми вчора з Максимом так класно по парку гоняли.
Санько нахмурився. Він давно благав батька привезти велосипед із гаража, але в того постійно не було часу. То пізно повертався з роботи, коли вже стемніло, то просив дочекатися вихідних, а потім забував або відмовлявся через справи.
— Підеш? — повторив Ярик і штовхнув Сашка в плече.
— Не знаю. Ровер у гаражі. Якщо тато прийде раніше…
— А сам не можеш взяти? Гаразд, ми о сьомій у парку бутимемо, приїжджай. — Ярик простягнув долоню, і хлопці по черзі вдарили по ній.
Біля наступного під’їзду Санько попрощався із Максимом. «Може, справді пошукати ключ від гаража? Тато ставив туди машину тільки взимку. Навряд чи він носить ключ із собою», — подумав хлопець і поспішив додому. Жив він далі від усіх друзів.
Дома Санько переодягнувся і одразу почав шукати ключ. Але у шухляді шафи, де зазвичай лежали дрібнички, його не було. Трохи пошукавши, він здалив і вирішив взятися за уроки. Якщо не зробить їх, мати не дасть ключа.
Управився за півтори години. Навіть сам здивувався — зазвичай на це пішло б дві або три. Затріщав замок у дверей. «Мама!» — зрадів Санько і вибіг до неї.
— Привіт, — втомлено сказала мати й пройшла з пакетом на кухню.
Санько пішов слідом. Вона складала продукти у холодильник.
— Чому не з’їв макарони з котлетою? Знов перекушував бутербродами? Постав у шафу, — подала йому пачку гречки.
— Мам, де ключ від гаража?
— Навіщо?
— Хочу забрати велосипед.
— А уроки зробив? — Мама закрила холодильник і подивилася на нього.
— Зробив, можеш перевірити, — відповів він.
— Ключ… — мати оглянула кухню. — Не пам’ятаю. Дочекайся батька, він точно знає.
— Коли він прийде? Вночі? — з серцем крикнув Санько. — Друзі вже давно катаються. Навіщо взагалі ховати ровер у гараж? Краще б лишили на балконі. Тато прийде, і вам буде не до мене. Ви ж і дня не можете прожити без скандалів. Набридло. — Він уже розумів, що сьогодні на велосипеді не покатається.
Настрій різко впав. Санько розвернувся й пішов у свою кімнату, гучно хлопнувши дверима.
Останнім часом батько часто затримувався на роботі. Він із матір’ю щодня сварилися, кричали одне на одного. Санько занадто часто чув слово «розлучення».
Уявити, що вони розлучаться, він не міг. Так, батько рідко цікавився його життям, вони втрьох давно нікуди не ходили. Одного разу тато повернувся вчасно. За вечерею спитав, як у Санька справи у школі. Хлопець почав розповідати, але швидко змовк, помітивши його відсутній погляд. Батько не слухав, думаючи про своє.
Мати одразу накинулася, що татові байдуже, що він не займається вихованням, а у сина якраз складний вік, коли увага дуже важлива… Тоді Санько замкнувся у кімнаті, намагаючись не чути. Але як не чути, коли вони кричать?
У всіх друзів нормальні родини. Ярик із татом часто їздять на рибалку, ходять на футбол. Максим взагалі рідко гуляє — постійно кудись їздить із батьками. Санько зітхнув.
Він сидів на ліжку, тримав у руках книгу, але жодного разу не заглянув у неї. У кімнату зайшла мати, сіла на край ліжка, простягнула руку, щоб погладити його по голові. Санько відвернувся, і вона прибрала руку.
— Я знайшла ключ від гаража. Якщо уроки зробив… — винувато почала вона.
— Зробив, казав же, — перебив Санько.
— Гаразд, тоді одягайся. Підем разом.
Санько швидко схопився, натягнув светр.
— Готовий! — весело сказав він.
— Тільки пообіцяй, що на дорогу не виїжджатимеш. Катайся у парку чи тротуарах, — попередила мати, встаючи.
Гараж був недалеко — дійшли за п’ять хвилин. Санько з трудом відкрив заіржавілий замок, потягнув важкі двері. Відчинилися зі скрипом.
— Скільки разів казала, щоб петлі змастив, — буркнула мати, заходячи всередину.
У гаражі було душно, пахло бензином. Санько одразу побачив свій велосіпед — він висів високо на стіні.
— Не дістанеш, візьми табурет, — сказала мати.
Він поставив табурет і встав на нього. Він захитався.
— Обережно, я тебе триматиму, — мати обхопила його ноги.
— Мам, це не допоможе. Краще тримай табурет. — У голосі Санька пролунало щось схоже на батькову інтонацію.
Він спробував зняти велосипед, але той був занадто важким.
— Дай я спробую, — запропонувала мати.
— Я сам! — Санько піднявся на пальцях і штовхнув роверВони вийшли з гаража разом, велосипед дзвенів на нерівностях дороги, а в серці Сашка тепліло від надії, що тепер усе буде добре.
