З якоїсь причини багато жінок вірять, що якщо їм уже за сорок, і за плечима один-два розлучення, то можна ставити хрест на житті. Я й сама в такій ситуації. Була заміжня двічі. Перший ще зовсім молодою, з того шлюбу у мене є донька Ярослава. Другий раз я вийшла заміж у тридцять. Жоден із шлюбів не прожив довше двох років. Постійно щось було не так із чоловіками.
Звичайно, після другого розлучення я зустрічалася з чоловіками, та жодного разу це не привело до весілля. Зараз мені сорок пять, і попри все, що сталося, я все ще вірю: є місце щастю в житті, і моя рідна душа десь існує. Скажу відверто: лише місяць тому я познайомилася з одним чоловіком просто на вулиці. Його звуть Остап, йому сорок девять. Того дня я гуляла парком у Львові, сама, акуратно вдягнена, доглянута. Захотіла кави зайшла до затишної кавярні.
Остап сам підійшов, щоб познайомитись. Не ідеал, але доглянутий, одягнений зі смаком, зростав на очах повага до нього. Познайомилися він пригостив мене кавою. Звісно, я майже одразу випитала, чи в нього є дружина або подруга, але він відповів так нечітко, що було ясно: щось у його житті вже є. Та все ж я запросила Остапа до себе додому далі поспілкуватися, запропонувала чай із пляцком, який спекла напередодні. Так, можливо, ви вважатимете, що з мого боку це була легковажність впустити до себе додому майже чужого. Але нас бачили знайомі люди біля підїзду, і, чесно кажучи, Остап не викликав у мене недовіри чи страху.
Ми увійшли до квартири, він оглянувся й одразу пирхнув сміхом:
У тебе така велика квартира! Схоже, ремонт тут не робили вже років із пятнадцять.
Я вдала, ніби не розумію, про що мова. Ну так, останній раз робила ремонт десять років тому. Але й зараз все виглядає чудово. Навіщо вкладати гроші в стіни і стелю, якщо можна більше вкладати у себе? Це хибний підхід?
Я принесла йому чай із пляцком, ми сіли за стіл. Але він знов почав буркотіти про мій немодний ремонт. Я не витримала й сказала прямо: Яке тобі діло до моєї квартири? І взагалі, чому ти не запитаєш, щоб я пожила у тебе? тут він раптово замовк. Розмова згасла. Він зібрався й пішов, пообіцявши подзвонити за тиждень.
Минув тиждень: ні дзвінка, ні смс. Аж у суботу, вже посеред ночі, Остап написав, що хоче зайти в гості. Я відповіла коротко Якщо прийдеш, доведеться допомагати мені клеїти шпалери! Раптово згадав про якусь термінову справу й пообіцяв зателефонувати наступного тижня. Чесно кажучи, все очевидно: він одружений, просто шукає пригоди на стороні з жінкою, у якої є гроші. Але я не та жінка, яку можна використати так. Для мене головне довіра і підтримка, а не випадкові друзі. Я все одно вірю, що зустріну своє справжнє кохання. І хочу сказати жінкам: якщо чоловік нічого для вас не робить навіщо вам такий чоловік?
