— Що це за «селянська» сукня? — сестричка висміяла мене на очах у всіх. А мій «подарунок» у відповідь змусив її втекти зі свята…
Уявіть собі. Моя Олеся — завжди витончена, як лозина, вся в трендах, з модними штучками. А я… я звичайна жінка. Трохи округлилась, з’явились зморшки. Ну, вік бере своє, що вже казати.
Кожна наша зустріч перетворювалась для мене на справжнє випробування. Вона, мабуть, й не хотіла зла, але ж як уміла «турбувалась». Підійде, огляне мене своїм пронизливим поглядом і почне:
— Марічко, це ж плаття тебе трохи повнить? Ніби з бабиного скрині дістали.
— Марічко, чубчик тобі варто змінити — він тебе старіша робить.
— Ой, дівчата, а помада яка! Такі кольори ще наші бабусі носили!
І все це — з солодкою, нібито співчутливою усмішкою. Ну як так можна? Наче ж допомагає! А у мене після кожного такого «компліменту» настрій падав нижче підлоги, і в дзеркало дивитися не хотілося цілий тиждень.
Боляче? Ще й як! Я ж і так не з глянцю, а тут ще й рідна сестра постійно нагадує.
Спершу я терпіла, жартувала, уникала розмов. Але останньою краплею став мамин ювілей.
Я так готувалась! Купила нову сукню, зробила укладку, макіяж. Почуття було — ніби королева!
Зібрались усі в ресторані. Гості, родичі, всі в найкращому. І ось підходить моя Олеся. Оглянула мене з голови до п’ят і так, щоб усі чули, каже:
— Марічко, ну що це за сукня? Сміх та й годі! Ніби з нашого села привезли. Краще б у мене порадилась, я б тобі щось гарне підібрала.
Дівчата, у ту мить у мене під ногами земля затремтіла. Вона ж мене при всіх! Ну який після цього святковий настрій?
Тоді в мене щось перемкнуло. Досить! Тепер моя черга. А я ж до ювілею добре підготувалась…
Не стала скандалити. Навіщо? Глибоко вдихнула, усміхнулася своєю найкращою посмішкою й різко обірвала її.
— Олесю! — промовила я гучно й радісно. — Дякую за турботу! Ти ж у нас справжній експерт у висвітленні чужих недоліків!
Вона аж засяяла. Напевно, подумала, що я її хвалю.
— Раз ти така обізнана, — продовжила я, піднімаючи зі столу коробку, яку приготувала заздалегідь, — ось тобі подарунок!
Гості зацікавились. Вона жваво розгорнула коробку, напевно чекаючи парфумів.
А всередині лежав гарний сертифікат — на консультацію до психолога. Тема: «Як підвищити самооцінку, не принижуючи близьких». І я це зачитала вголос так, щоб почули всі — навіть офіціанти на кухні!
— Ось, сестричко! — додала я. — Думаю, тобі це стане в пригоді. Щоб не самостверджуватися за мій рахунок! Як то кажуть — прямо в яблучко!
Треба було бачити її обличчя! Спочатку — подив, потім — усвідомлення, а далі — щоки стали як буряк.
У залі змовкли, а потім один дядько гукнув зі сміху. І всі підхопили. Всі її шпильки тепер були на виду. Хотіла мене принизити, а вийшло навпаки.
Фінал був швидким. Олеся щось пробурмо
