Що це зараз? Куди йдеш? Хто готуватиме їжу? Куди так спішиш? Хтось же має приготувати обід! з тривогою вигукнув чоловік, побачивши, що робить Антонина після суперечки з його матірю.
Антонина глянула у вікно. Похмурі хмари, хоча вже була початкова весна. У їхньому маленькому містечку на півночі України майже ніколи не бувало сонячних днів. Можливо, тому місцеві люди виглядали похмурими та холодними.
Вона й сама все частіше помічала, що зовсім перестала усміхатися, а постійна зморшка на чолі ніби додала їй зайвих десять років.
Мамо! Я йду гуляти, оголосила її донька, Оксана.
Угу, кивнула Антонина.
Що це за “угу”? Дай грошей.
А що, прогулянки вже не безкоштовні? зітхнула жінка.
Мамо! Нащо ці питання?! не витримала донька. Ну, швидше! Чого так мало?
Вистачить на морозиво.
Жадинка, кинула Оксана, але мати вже не чула донька вискочила за двері, грюкнувши ними.
Не віриться похитала головою Антонина, згадуючи, якою лагідною була Оксана, поки не настало підліткове літо.
Тоню, у мене бурчить у животі! Ще довго чекати?! незадоволено гукнув чоловік, Тарас.
Їж сам, байдуже сказала вона, ставлячи тарілку на стіл.
А може, принесеш?
Антонина ледь не випустила каструлю з рук. Що він собі уявляє
Їдять у кухні, Тарасе. Хочеш їж, не хочеш як хочеш, відповіла вона і сіла за стіл сама.
Через пятнадцять хвилин Тарас увійшов у кухню.
Холодне фу
Я залишила довше.
Я ж просив тебе! Ні краплі любові, ні грама турботи! Ти ж знаєш, що я футбол дивлюся! поспішно жуючи курку, буркнув Тарас. Не смачно.
Антонина лише перевела очі. З цим футболом Тарас ставав зовсім іншою людиною. Ставки, атрибутика, дорогі квитки хоч у молодості він і близько не цікавився спортом.
Не сідаючи за стіл, він схопив пляшку пива, пачку чіпсів «від джерела» і повернувся до телевізора. А Тоня залишилася в кухні мити брудний посуд.
Даремно старалася. Ніхто не оцінив.
Вона страшенно втомилася після зміни в лікарні, де працювала старшою медсестрою. До неї приходили зі своїми проблемами, злі, хворі люди. Так і виходило на роботі стрес, а вдома не куток тепла та затишку, а друга зміна. Подай-прибери-вимий-прибери.
Ще є? чоловік вихопив нову пляшку з холодильника. Чому немає?
Ти все випив! Хіба я маю це купувати?! Май совість, Тарасе! не витримала Антонина.
Які ми делікатні саркастично кинув Тарас і, розсердившись, хлопнув дверима, пішовши поповнювати «підземні запаси» перед наступним матчем.
Антонина вирішила лягти спати, бо наступного дня чекало багато роботи. Але заснути не могла. Хвилювалася за доньку де вона, з ким? За вікном уже стемніло, а Оксани все не було. Телефонувати боялася донька починала кричати.
Ти мене соромиш перед друзями! Перестань дзвонити! верещала Оксана в трубку. Після таких розмов Тоня перестала їй дзвонити, потішаючи себе тим, що доньці недавно виповнилося вісімнадцять. Працювати вона не хотіла, вчитися теж. Закінчила школу й вирішила зробити перерву, щоб «знайти себе».
Трохи дрімаючи, Антонина почула радісні вигуки чоловіка. Ніби хтось забив гол. Потім він голосно обговорював матч із сусідом, який завітав до них і залишився. Пізніше сусід привів свою дівчину, і вони втрьох почали «вболівати». Вночі повернулася Оксана, побрязкала тарілками, поплескала в долоні й пішла спати. Коли нарешті все стихло, і Тоня вже засинала, заскіглила кішка, вимагаючи їжі.
Хіба в цьому домі хтось, крім мене, може нагодувати кішку?! злісна й розбита від мігрені та безсоння, Антонина вискочила з кімнати. Хотіла, щоби її почули, але донька була в навушниках і лише крутила пальцем біля скроні. А Тарас так і заснув перед телевізором із пляшкою в руці.
«Набридло як же мені все це набридло!» подумала Тоня.
А вранці її розбудив дзвінок від свекрухи.
Антонино, серденько, памятаєш, що час садити городину? І до села треба заїхати прибрати.
Памятаю, зітхнула Тоня.
Тоді завтра й поїдемо.
Єдину вихідну Антонина провела, працюючи на городі під керівництвом свекрухи.
Як ти мелеш?! Треба інакше тримати мітлу! сидячи на лавці, командувала вона.
Мені майже пятдесят, Віро, я сама впораюся, наважилася відповісти Тоня.
А Тарас
Де ваш Тарас? Чому він не приїхав? Чи не він мав привезти свою матір до села? Чому ми з вами тряслися в автобусі три години? А ви все про Тараса, Тараса
Він стомився.
Що тут коїться? Куди йдеш? А хто готуватиме їжу?